Лихослів'я - загубленість у самому собі. Злословие – потерянность в самом себе.

Лихослів’я – загубленість у самому собі.  

Лихословити – це означає отримувати задоволення від очорнення іншого вголос; говорити не на користь іншого, а на шкоду. І ось саме ця підсвідома шкода, яку ми не усвідомлюємо, приносить нашому его те таємне, приховане задоволення, яке, на наше розуміння, несе нам користь.
Коли ми шукаємо користь у всьому, ми досягаємо «досконалості» матеріальності, ми перестаємо чути тонке в собі, ми стаємо периферією цього світу. Душу власне нам не чути, зате в нас нескінченно вливається і відбивається весь світ. І тоді ми починаємо отримувати для себе тільки користь.

Якщо ми не можемо в цей момент витягти для себе матеріальне, адже це просто розмова, то ми з неї мусимо витягти для себе бодай щось, бодай певного роду віддзеркалення, до якого непомітно для себе через несвідомість пристрастилися.

Лихослів’я і зловмисність – це скалічена пристрасть. Пристрасть, яка пережила «інсульт», вона хвора і тепер отримує свої «оргазми» потаємно, розмальовуючи іншого в чорних фарбах, по суті зловтішаючи і шельмуючи його, намагаючись зганьбити, знайти скверну, змалювати похмуру картину, внутрішньо сподіваючись, що це так і є, а якщо ні, то буде. Бо якщо тому, про кого злословиться, буде добре, то тому, хто злословить, буде погано. Злоязичник не любить, коли люди, які проходять у нього перед очима, радісні та щасливі. Він і не стане дивитися на їхнє благополуччя, а якщо подивиться, то побачить, що вони великі удавальники. Від своєї погорілої пристрасті він стає «кривим дзеркалом» і відображає інших відповідно до кривизни. Він не може погодитися, що хтось може бути здоровий, тоді виходить, що саме він хворий. Навпаки, вона вважає себе взірцем здоров’я, а цих недорозвинених – недоумкуватими.

Такий несвідомий запій лихослів’ям дає змогу відволікатися від свого власного нещастя й ухилятися від реального відображення, не допускаючи, щоб воно торкнулося його. Самозадоволюючись у такий спосіб, людина нарощує кривизну власного життя, і з таким темпом невдовзі і лихослів’я не зможе задовольнити внутрішній деструктивізм, що ростить розщеплення. Тоді для такого зубастого его знадобиться більш тверда їжа у вигляді лихослів’я. При цьому найкращі наміри перетворюються на зловмисність. А така злісність призведе вже до інфернальності, де життя почне віддзеркалюватися руйнуванням, навіюючи загрозу й катастрофу.

Емоції розвитку:

  • Усвідомити, що ховається за власним лихослів’ям
  • Усвідомити й побачити, що ви маєте до іншого
  • Мотив вашого паплюження і що ви з цього витягаєте для власного «я»?
  • Ваше лихослів’я стане вашою злонравністю
  • Усвідомлюйте те, що відбувається з вами, як одне, начебто нічого не значуще, створює інше, що має величезне значення
  • Будьте спостережливі
  • Подивіться, як позбуваєтеся образ і внутрішніх ран
  • Варто позлословувати, і всі ваші образи й рани знову виявляться пригніченими, а ви залишаєтеся несвідомими й механічними
  • Живіть живим життям, а це алертність і пильність до того, що відбувається
  • Розслабтеся
  • Живіть у дозволі та чистоті
  • Любіть себе
  • Живіть у прийнятті
  • Відпустіть себе

Емоційні перипетії

  1. Щастя – притулок від бід
  2. Невмілість, прийняття на благо
  3. Привід для власної близькості
  4. Бравурний марш цілеспрямованості
  5. Вивихнуті рухи від напруги
  6. Дія
  7. Не виходити в дію
  8. Діяльність
  9. На благо самому собі
  10. Образа (на ображених воду возять)
  11. Емоційна збудливість і найнижча покірність
  12. Знакова незадоволеність
  13. Самодиверсія – як спроба наполегливого самовдосконалення
  14. Несусвітня муть підозри
  15. Переважний інтерес
  16. Любов – перший смак парадоксальності життя (ненависть до себе)
  17. Деструктивність
  18. Про справедливість (Разючий меч справедливості)
  19. Прагнення до перемоги (Знаходячи поступ)
  20. Злети і падіння
  21. Роздратування. Пастка власних уявлень
  22. Злоба. Дикий танець. Антологія крику
  23. Лихослів’я – загубленість у самому собі
  24. Злопам’ятність – озброєна до зубів пам’ять
  25. Завзяття – липовий показник чесного наміру
  26. Істерика – нестерпність власного існування
  27. Лик жадібності
  28. Жвавість придбання, шопоголізм, оніоманія

САМОПІЗНАННЯ

Навчання «Методу БУС»

Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.

В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.