Емоційна збудливість та найнижча покірність

Емоційна збудливість хапається за будь-які події ззовні й починає привносити в усе своє ставлення, збуджуючись від того, що є що показати. При цьому головний показ, який відбувається у всіх на очах, – це показ себе самого. Емоції – це привід, а хапальний рефлекс – це задоволення від втечі від самого себе. Емоційна збудливість, з одного боку, жадає глибоких переживань, але, не здатна дочекатися, коли ж вони прийдуть, працює в самозаводі, створюючи бурхливий потік життя. І якщо послухати цю людину, то з нею весь час щось відбувається – ні з ким стільки не відбувається.

Емоційна збудливість – це процес для привернення уваги до себе. Якби ця людина могла, вона прикувала б ланцюгами вашу увагу до себе. Таке чіпляння за увагу інших – показник неможливості перебувати наодинці з собою. Залишаючись наодинці з собою за такої емоційної неврівноваженості, людина починає відчувати повну безпорадність і безсилля. Вона незнайомець для себе. Її розум незрілий, він не виробляє синтез. Не залишається розуміння, що перебування в зовнішньому – це контекст для перебування із собою. Тоді людина дорослішає. На такому контексті вона бачить інших, і до них є увага. Але емоційний вихльост – це бажання дорватися до інших і створити самозабуття, від перезбудження залишаючись несвідомим, у потоці балакучості чи ексцентричності приковуючи до себе погляд. Вона демонструє сексизм або інший крайній ступінь, протилежний до агресивної емоційності, – найнижчу покірність, підкуповуючи іншу людину рабською відданістю, щоб та не посміла залишити, розлюбити, відсунути чи пройти повз. Людина найнижчої покірності живе в засідці. Вона чекає на іншого. Не маючи можливості агресивно завоювати іншого, вона контролює бажаний об’єкт, проявляючи вправність опинятися в потрібний момент поруч. Найнижча покірність, як павутиння, обплітає вас своєю послужливістю і безвідмовністю, створюючи у вас залежність від неї, емоційну прив’язаність і звичку бути при вас, стаючи незамінною. Коли за справу береться людина з найнижчою покірністю – вам не встояти. Вона випромінює тонку форму лестощів, вона виживає і замаскувала все, що необхідно приховати. Ви просто відчуватимете, що в її відображенні з вами відбувається щось значуще, ви стаєте значущим, ваше его поправляє власне здоров’я. І це єдина людина, яка дозволяє вам бути відверто, по-свинськи самовдоволеним. Це якраз і буде знаком вашої остаточної прирученості. Весь цей час найнижча покірність вас розбещувала, робила несвідомо розбещеним. І тепер ви цвіте.

Емоції розвитку:

• Припиняючи блукання зовні
• Припиняючи придушувати норов
• Усвідомлюючи власну неврівноваженість
• Пізнаючи на досвіді стан рівноваги
• Правильно балансуючи те й інше
• Зрощуючи усвідомленість
• Переходячи до творчості
• Своєчасно вмираючи для минулого
• Очищаючи відбивну здатність
• Відпускаючи себе