Лик жадібності

Пригнічена жадібність компенсується в ідеї про себе: добротою, щедрістю, тим, які ми хороші для інших. Зрештою, ми можемо жадібність і не називати жадібністю, навпаки: «Якщо в когось слабкість раціо, то в нас її просто немає, бо ми міцні розумом і на дрібниці гроші не тринькаємо».

Жадібність – це не тільки небажання ділитися з іншим чимось або суворо стежити за своїми забаганками і не давати їм волі; жадібність у процесі придушення призводить до жадібності, нездатності розлучитися з чимось або кимось, у кого ви що-небудь вклали. Бо поки ми в когось щось вкладали, то завдяки нашому світовідчуттю ми і його чи її теж привласнили, зробили його чи її своєю річчю, а потім облагодіяли тим, що заради цієї жінки чи чоловіка розлучалися зі своїми заробленими кровними, або часом, або можливостями. Тому в нас завжди один до одного є рахунки.

Чоловік-скупердяй – це чоловік, болісно не здатний розлучатися з грошима, великими чи малими, заради жінки. Така хвороблива пристрасть двоїста. З одного боку, він, як і всі чоловіки, бажає бути з жінкою, водночас він закритий і недовірливий, вбачаючи в жінці первинний торг: що він має для неї зробити, щоб вона була з ним. Кожну жінку він засуджує – всі жінки в його очах як занепалі ангели. Він, чоловік-скупердяй, ніяк не може змиритися з тим, яким він бачить це небесне створіння в своїх мріях і як грубо, насильницьки, вульгарно й брудно це звучить у реальності. Він би хотів, щоб жінка ніколи не виявляла бажання і волі, а із заплющеними очима сліпо слідувала за ним, за чоловіком, який сам знає, що їй потрібно. Їй потрібен справжній чоловік – і він таким себе вважає і так відчуває.

Його закритість, самозбереження і нечутливість дають змогу відчувати себе міцно всередині і не хитатися. Тому він не розуміє цих дурних курок – жінок: що їм треба?! Він почувається сильним і здатним на велике кохання, тільки не потрібно в нього нічого просити, бо в такі моменти кохання з нього негайно випаровується, залишаючи його засмученим: ось і ще одна подруга спеклася. Але ж він укотре повірив, що вона не така, як усі, і думав про неї як про небожительку. І знову розчарований.

Емоції розвитку:

• Усвідомлюємо власну жадібність
• Точно відповідаємо на момент, не пересмикуючи
• Які б піруети ви не виробляли зовні, внутрішньо ви маєте жити з тим, що має місце
• Усвідомлюємо неприйняття власної жадібності
• Бачимо власний осуд себе в момент жадібності
• Бачимо, як у нас відбивається жадібність інших
• Виявляємо власну проєкцію та уявлення про іншого на цю животрепетну тему
• І наше власне очікування та його розворот у розчарування
• Дізнаємося про себе: чи обурюємося ми жадібністю інших людей?
• Чим компенсуємо власну жадібність
• І на які поступки готові піти заради іншого
• Бачимо себе в момент щедрості. Тієї щедрості, яка не має самоусвідомлення, у ній немає подвійності