Роздратування – це мимовільне обурення з приводу і без, яке є лакмусом нашого неврівноваженого психологічного стану.
Усе, що робимо ми і що роблять інші, відбивається в нас не тим, що б ми хотіли бачити, відчувати, чути, знати. Підсівши на постійне занепокоєння й заклопотаність удосконаленням того, що відбувається, ми в такий спосіб уникаємо того, що є, відволікаючи власну увагу, але компенсаційно ментально опрацьовуємо все до найменших дрібниць, як воно має бути, і для нас це стає головним і вирішальним.
Бо в цьому ми дезорієнтовані, мало розрізняємо у своїй суб’єктивності відтінки власних переживань, а тим більше переживань інших, як психологічний дальтонік. Ми стаємо зорієнтованими на власні вчинки і вчинки інших людей, посилено контролюючи все, що відбувається, і не знаходячи в тому самому, що відбувається, для себе нічого хорошого, на чому можна було б самоствердитися.
Дратівливість була прийнята людиною як психологічний спосіб життя, щоб змусити себе спрямуватися до кращого зразка людського життя. Тобто собі не можна довіряти: необхідно було присікати всі можливості для розслаблення і лінощів, і тоді дратівливість, неприйняття себе, невдоволення собою і пов’язана з ними дратівливість повинна була служити батогом, занесеним над головою. І це мало тримати людину в напрузі й відповідному тонусі, щоб вона тягнулася й підтягувалася до уявних висот. І саме це пригнічене роздратування, яке стало отрутою, що отруює власне існування, і кривим дзеркалом для відображення інших, забирає усвідомлену увагу до того, що відбувається, і призводить до абсолютної нетерпимості в напруженому бажанні відображення, яке могло б нас піднести у власних очах і дати нам дозвіл розслабитися.
Це саме те, чого дратівлива, нетерпима, непримиренна людина собі ніколи не дозволяє. Така постійна боротьба із самою собою та іншими захоплює її цілком і повністю. Постійно клацаючи батогом і скалячись, вона вимагає досконалості від себе, щоб мати право вимагати цього від інших. А в результаті день у день бачить тільки одне, і відображення невпинно підтверджує це, – одне суцільне людське неподобство, що несправедливо спрямоване чомусь, невідомо за які «заслуги», саме щодо нього. Обурений до глибини душі, він з іще більшою люттю, з кулаками накидається на кожне невірно сказане слово, на невірно витлумачений жест і вчинок, тавруючи ганьбою цих недорозвинених людей, які ніяк не можуть зрозуміти його благородних поривів.
Тільки от біда в тому, що благородство його намірів криється в постійному розладі й неврівноваженості його розуму. Ось цим і слід йому займатися впритул, щоб оздоровити своє власне життя.
Емоції розвитку:
- Усвідомлювати мотив свого власного роздратування
- Припинити самодиверсію з приводу своєї недосконалості
- Не боятися бачити себе таким, яким є / таким, яким є
- Усвідомлювати себе таким, який є / такий, який є, від моменту до моменту
- Не заганяти себе в пастку власних уявлень оціночністю або ставленням
- Переживати те, що відбувається, чесно, без придушення самообманом або втіхою
- Залишатися в моменті
Відзначати момент присутністю - Ростити усвідомленого дослідника, готового вмирати для минулого і негайно відроджуватися в новому ясновидінні
- Справді проживати те, що відбувається
- Бути невичерпним в усвідомленні
Прийняття самого себе у всіх проявах - Уміння бачити за власним проявом причину того, що відбувається
- Розслабитися в самому собі
- Відпустити себе
Роздратування. Пастка власних уявлень.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.
Роздратування. Пастка власних уявлень.