Злоба. Дикий танець. Антологія крику

Злоба – це ненависть, що б’є через край у своєму прагненні до руйнування. Це спроба завдати шкоди, помститися тому, ким став одержимий, зруйнувати його дощенту, щоб він своїх кісток не зібрав. Це неприборкана пристрасть, замішана на захопленні й ненависті, що розлилася кров’ю й отруїла власне існування через неможливість звільнитися від прив’язаності до любові, сильного бажання бути чи не бути з цією людиною, до її думки. Це стало маніакальною залежністю. І тепер, навіть коли його чи її немає і вам ніхто не заважає, ви все продовжуєте розкладати болючі спогади, щоб рана не гоїлася, і у вас постійно блукала п’яна каламуть із ненависті та насильства.

Це вона п’янить вас несвідомо, у п’янкому драйві вимагаючи помсти. Насправді ж, якби не це, що б ви робили з вільним простором? Вам треба було б жити, пускатися в нові пригоди, шукати нових коханих, начальників, сусідів, родичів. А тягаючи труп минулого на своєму горбу, вам не потрібно цього робити. Ви переповнені і забиті вщерть тим, що сталося, і тепер вам є чим жити і що варити. Але злість свідчить про те, що ви не маєте наміру це зварити, ви маєте намір цим вдавитися, тому ви оселилися в психологічному пеклі та горите злістю в надії розправитися з вашим кривдником.

А все починалося невинно, з простої злості. Цілком можливо, що ви й не вміли по-справжньому злитися, але завжди боялися бути викритими у власній слабкості та через приховування зловживали, обігруючи злість, щоразу надлишково показуючи роздратування, дедалі більше згодом застрягаючи в ньому. Увійти було просто, а вийти важко – дорога назад забута. Навіть початкове роздратування потребує постійного підживлення, інакше розсмокчеться. Воно вимагає підживлення неабиякою сердитістю. А сердитість доведеться підтримати внутрішнім удаванням. А удавання вимагатиме показати себе ще сильнішим, маститішим, винятковим в очах інших. І тоді ви зможете приховати від інших той внутрішній розбрід у своїх думках і почуттях, сподіваннях і сподіваннях, і той страх, що дедалі збільшується, коли перед дзеркалами інших вас не просто трусить, а перевертає й вивертає, він змушує показувати їм дедалі грізніший вираз обличчя, яке вже й обличчям не залишається, а стає пикою. Ви б і самі вже дали відбій, але не тут-то було: себе треба приховувати. І процес поглиблюється.

Удавання породжує страх за себе, підозрілість. Недовіра, тотальний контроль звужує свідомість, змушуючи проводити життя у внутрішньому стеженні. Результат перевершить усяке розуміння – все почне вибивати іскру, роздмухуючи соціальну пожежу, всі виявляться не такими, якими уявлялися. Нокаут від розчарування змусить зціпити зуби і протистояти всім і кожному, що призведе до підсвідомої, смертельної залежності і деструктивізму, який їй протистоїть, – злості, готової в радикальний спосіб вирішувати проблему залежності.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свою залежність і пов’язану з нею стратегію виживання
• Усвідомлювати страх за себе і своє обличчя
• Усвідомлювати свої емоційні викиди, пов’язані з порушенням очікуваного від інших
• Вчитися прилюдно говорити й озвучувати свої переживання
• Робити їх осяжними для себе в розмові або через усвідомленість
• Усвідомлювати свою нетерпимість як спрагу отримання від інших того, чого ви потребуєте
• Але при цьому сподіваючись нишком, що вони в силу любові, прихильності, ваших гарних манер здогадаються самі
• Усвідомлювати власну підступність і маніпулятивність, коли іншого потрібно підштовхнути і підвести до бажаного
• Зловредність і конфліктність віддивлятися й усвідомлювати
• Привести себе до тями усвідомленням
• Жити в дозволі та виражати себе і своє розуміння
• Не придушувати чутливість, а відродити її
• Створювати присутність у всьому і з усіма
• Розслабитися
• Відпустити себе