Деятельность является главным показателем для внешнего мира. Діяльність є головним показником для зовнішнього світу

Через діяльність у соціумі для себе та інших людина пізнає власну самоцінність. Діяльність є головним показником для зовнішнього світу, мірилом залученості в життя даного суб’єкта і навскидку, поверхнево, але точно посідає положення, яке займає людина в соціумі. З цього і створюється як за помахом чарівної палички уявлення про цю людину і посилення або зменшення нашої допитливості та нашого інтересу до цього новоявленого персонажа.

Ми безпосередньо пов’язуємо діяльність з її корисністю, як для нас, так і на благо суспільства. І від початку засуджуємо бездіяльність, суспільну непроявленість, називаючи це «обломовщиною». Поділивши на погане і хороше, на біле і чорне, ми внесли відносну ясність і самовизначилися, радіючи послідовності своїх намірів.

Почавши діяти, ми знаходимо себе з роками в неврозі дії, не в змозі зупинитися. Щойно ми намагаємося зупинитися й перепочити, переключивши вид діяльності на бездіяльність, щось неясно-тривожне, неспокійне оволодіває нами, руйнуючи наш внутрішній устрій і рівновагу, пов’язану з ним, напружуючи й занурюючи нас у страх, не даючи змоги розслабитися в бездіяльності й дати змогу відпочити, знявши напругу, та врівноважити діяльність бездіяльністю, створивши баланс і рівновагу, щоб з рівноваги й спокою побачити свої наступні кроки та наміри.

Але не тут-то було. Привчена до напруженої діяльності, суворого темпу, перебудована на догоду напруженій заданості руху, людина мало пам’ятає себе, але живе і виживає, вибудовуючи життя через подолання низки обставин, справляючись із ним, засукавши рукава в бігу на дистанцію, назва якої – життя. Тільки-но він намагається зупинити рух, який йому не давав залишитися наодинці з собою, а завжди бути захопленим дією, навіть коли її не було, то розум чітко і натруджено працював, намагаючись додумати і завершити те, що відбувається. У вільному плаванні він бачить себе загубленим, переляканим, розгубленим і безпорадним. Тільки коли людина звичною діяльністю розуму і завдяки цій єдності справляється із зовнішніми обставинами, залишена наодинці з собою, вона бачить себе в колосальному неспокої, стурбованою як ніколи.

І тоді вона плює на можливість відпочинку, розслаблення, перемикання, не наважуючись наступного разу затівати із самою собою цю гру. Вона стає для її психіки небезпечною. Вона воліє втягнутися в рух остаточно й безповоротно, стати трудоголіком і з усією пристрастю самозречення трудитися на ниві видимих цінностей, створення яких дає змогу усвідомити і свою власну цінність в очах інших.

Емоції розвитку:

  • Усвідомити своє справжнє ставлення до кожного моменту своєї діяльності
  • Не вибирати і не віддавати перевагу одному над іншим
  • Відгукуватися на момент і бути там, де необхідно
  • Усі вподобання та вибори бачити й усвідомлювати
  • Діяти згідно з моментом
  • Це означає виходити цілісно в дію. У результаті цієї цілісності дія завершується, не залишаючи слідів пам’яті та втоми
  • Розрізняти пряму дію від напруженої дії волі
  • Бачити себе в розмовах про дію і бездіяльність, свої і чужі пріоритети в цьому
  • Бачити себе і свій актив в особистому і соціальному прояві
  • Померти для минулого
  • Створити чистоту
  • Бачити себе
  • Відпустити себе

САМОПІЗНАННЯ

Навчання «Методу БУС»

Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.

В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.