Жити через заборону

На противагу придушенню ми створюємо ідею про себе. Ми чимало попрацювали, щоб розібратися, що нам не подобається в собі та інших, і, створивши протилежне бачення, прийшли до обґрунтування власної ідеї про себе. Потім ми підтягуємо себе до позначеної нашим розумінням висоти. І все це відбувається абсолютно невидимо для свідомої частини нашого розуму.

Жити у внутрішніх судомах – це жити в нескінченному зіткненні нашого уявлення про реальність із самою реальністю, що обдирає наживо, без анестезії, те фальшиве, наносне, з чим ми міцно зжилися у своєму намірі розуміти, жити і вимагати, щоб інші жили так, як нам би хотілося.

У кожному зіткненні з реальністю не завадило б отримувати одне-єдине послання для самого себе: “Необхідно негайно змінитися, почати усвідомлювати те, що відбувається”.

Життя, яке рухається по горизонталі, залишається тільки життям; життя, яке рухається по вертикалі, стає свідомістю. У житті, що рухається по горизонталі, завжди є мета, таке життя орієнтоване на досягнення мети. І тоді ваш розум завжди або у вчора, або в завтра, але ніколи не в тут і зараз.

Жити через повний контроль розуму – це не жити, а намагатися несвідомо зорієнтуватися таким чином, щоб залишити себе в усьому й у всіх, ким обріс у своєму володінні й кого вважав своїм царством, відмовившись від неповторності свого власного життя і спробувавши злитися з чужим. У результаті людина непомітно починає рухатися не до себе, щоб самій стати для себе світочем, а від себе, йдучи не своєю стежкою, а наїждженою колією. І так відбувається до зустрічі з реальністю, яка через крах уявлень не дозволить виявити нашу невлаштованість у самому собі і, знову ж таки, невписаність нашого життя. Ми багато в чому покладалися на інших, і в такі миті доводилося виявляти власну безпорадність від того, що іншими не виконувалися задані нами умови.

І ми різко з’їжджаємо з вершини обжитого й відомого, щоб наново почати створювати з невідомого до болю знайоме відоме, щоб там можна було задрімати й приспати ту пильність усвідомленості, що проявляється тільки в невідомому й струшує нас від сну.

Емоції для усвідомлення:

• Впізнати задоволення від вищого
• Впізнати млість зсередини
• Вібрувати в синхронності
• Утримувати себе в чистоті й простодушності
• Допомагати власній єдності
• Осягати себе в тиші
• Прослуховувати себе з глибини
• Добровільне пірнання в глибину
• Закохуючись у тишу
• Бути присутнім при самій таємниці життя