Зачароване коло помилок

І процес для нас виявився незворотнім. Нам завжди так видається, бо нам знайомий цей кінець, – протопавши цією кривою доріжкою і виявивши наприкінці, в середині чи на початку глухий кут, ми схаменулися: наскільки ми дурні, що спокусилися на цей варіант подій! І на тлі такого розчарування інший кінець, нами передбачуваний, починає виблискувати і дарувати такі неймовірні обіцянки, як гральні будинки Лас-Вегаса. І ми, опущені нижче плінтуса таким розворотом нашого життя, даємо собі зухвалу обіцянку, що наступного разу добре подумаємо й поміркуємо, перш ніж ухвалювати такі знакові рішення, і виберемо для себе, коханого, найвірніший варіант.

Але ось що дивно: і найвірніший варіант для того, хто переживає завершення певних подій, раптом знову і знову виявляється помилковим. Похований під жалем і саможалінням про своє змарноване життя, що він, як поганий лоцман, розбиває своє утле суденце об рифи. Хоча він як ніхто вивіряє свій життєвий маршрут, мучачи себе і своє оточення вражаючою виваженістю, але плоди цієї плідної виваженості чомусь часом виявляються отруйними.

Боячись, вагаючись, не роблячи дій, ми стаємо витончено ментальними, коли щоразу, перш ніж зробити крок, ми розколюємося на повну. Якщо довго вагатися – можна всіх заколебати. Сенс такого розколу не в тому, як розв’язати ситуацію, що виникла, а як уникнути її. Не знаючи, що нами рухає, ми починаємо придушувати справжній мотив страхом зробити помилку. Ми не знаємо яку, але для нас не помилка, а саме це слово стає зловісним і несе фатальний акорд.

Такий підхоплений варіант фобії перед помилкою дає змогу прикрити своє его у власних очах, та й є прикриттям нашої ідеї про себе в очах інших, водночас компенсуючи неспроможність морем співчуття від тих, хто розуміє. Таке ставлення до самого себе робить будь-яку помилку перешкодою в нашому житті. Така зацикленість на страху перед помилкою (але це нібито) змушує сприймати все як помилку і заперечувати себе через відчуття всього як помилки.

Такий спосіб психологічного заперечення переростає у фобію перед будь-яким новим рухом і зміною подій, і залишається тільки одне – до кінця життя ухилятися від того, що відбувається. Може, в цьому вдасться досягти успіху?

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свою віру і сумніви та бачити, як воно є
• Використовувати сумнів як щабель, знаючи подвійність мислення
• До сумніву ви можете балуватися ментально як хочете, побачивши сумнів – прослухайте його від початку до кінця, не підтримуючи це, ні за, ні проти, як слухаєте радіо
• І наступної миті – дійте. Тепер, коли вам відома вся робота вашого розуму, ви маєте стати господарем становища, а не тонути в нескінченних варіаціях своїх же, але прихованих уподобань, сподіваючись, що і без вашої участі випаде покер…
• Не прибідняйтеся, вирішуйте своє життя – це привілей людини
• Не робіть з жодної помилки культ
• Усвідомлюйте неприйняття, боротьбу в самому собі, невдоволення, пов’язане з тим, що ви прорахувалися і не досягли потрібного вам результату
• І в цей несолодкий для вас момент залишайтеся із собою, медитуйте, але не робіть висновків, не виносьте вирок
• Зростайте в усвідомленості
• Заглиблюйтеся в осягненні
• Розслабтеся в прийнятті
• Відпустіть себе