Бзік ототожнення

Маленькі вони чи великі, значні чи ні, це неважливо, головне – наша причетність. І ця ж причетність – психологічна приналежність – не дає нам змоги бути усвідомленими і побачити, як є насправді. 

Щоправда, у причетності нас це абсолютно не хвилює, ми вже визначилися, зайняли позицію, створили переконання й упередження, як є, буде і має бути, і перейшли на конкретний контроль цієї ситуації. І тоді ми виявляємо спокій у розумі: все нам відомо, ми міцно стоїмо на вивіреній для нас позиції, ситуація стає для нас звичною, а ми у своєму ставленні до інших механічними. А вже своєю чергою механічність створює повну дезорієнтацію щодо того, що відбувається, від хибної самовідданості, неможливості бачити те, що відбувається, як є насправді, щоб була можливість переключитися з несвідомого на свідому присутність і усвідомлене бачення того, що відбувається. Для нас тоді зробити крок у невідоме є абсолютно недоступним, створюючи й підтримуючи настороженість закритого розуму. І при цьому ми примудряємося служити вірою і правдою, підтримуючи власну оману й оману інших, що дає нам змогу перебувати, внаслідок хибної самовідданості, знедоленими та відчуженими від самого себе, від власної суті. І не бачити, які наслідки чинить на наше життя несвідоме зумовлення – корсет внутрішніх обмежень, який дозволяє нам створювати особистісне ставлення до всього, що відбувається, і вважати це власним знанням.

А нескінченний аналіз того, що відбувається, проведений через оцінність, своєю чергою, дає змогу відповідати на новий момент із минулого в такий спосіб, що змушує нас відчувати себе знавцем завдяки обумовленості. Привносячи в роздуми свою пам’ять, ми шерстимо свій ментальний досвід, шукаємо правильну відповідь через вибір. А вже все це дає змогу вести невсипущу, внутрішню боротьбу за все те, до чого ми сліпо прив’язані і чим так дорожимо.

Така хибна самопожертва сповнена пошуку психологічної вигоди, сенс якої – прожити життя, щоб воно не зачепило своїми колізіями. Це змушує нас зовні вибудовувати своє прикриття і декор таким чином, щоб можна було здійснити і виконати будь-яку власну забаганку, що робить нас дуже егоїстичними і ексцентричними.

Емоції розвитку:

• Усвідомлюємо себе в самовідчутті
• Досліджуємо самовідчуття, чого нам постійно бракує і що ми привносимо власним мисленням
• Усвідомлюємо, як ми створюємо ідею про себе, як вона піддається корозії та як і чим ми її підправляємо
• Усвідомлюємо, як ми надмірно дорожимо тим, до кого ми маємо причетність
• І як мимоволі, непомітно для нас, виконуємо потрібний танець того, до кого виявилися причетними
• Усвідомлюємо нашу самовідданість і відданість в очікуванні чого?!
• Усвідомлюємо саме очікування і пов’язаний з ним тотальний контроль того, до кого ми причетні
• І дивимося відкритими очима надалі на те, що відбувається
• Ви як тільки могли намагалися задовольнити уявлення іншого про вас. Ви задовольнили, а самі ви задоволені?
• Розслабитися в прийнятті себе
• Жити в дозволі
• Відпустити себе