Вкладати сенс

Але наше відчуття та індивідуальне розуміння набагато ширше, ніж загальноприйняте. Людина, на відміну від усього живого на землі, відчуває і здатна це висловити в мові. Такий потужний розвиток розуму дає нам змогу бути не єдиним і бути вільним у своєму виборі. І вже вільний вибір дає нам можливість затіяти “гру” не тільки з собою, а й з іншими: говорити одне, а думати інше; надавати тому, що відбувається, те значення, яке нам вигідне; вводити в оману себе та інших; жити в самообмані і вмирати від недовіри до інших та від страху, що нас обдурять.

Ми можемо знайти сенс і зробити його ідеєю фікс і почати мучити іншого або інших, намагаючись втюхати їм сенс власного виготовлення. Так ми проявляємо творчість, коли шукаємо нове значення, але не маємо поняття про себе самого.

Наше прагнення вловити сенс у словах іншого – це напруженість, пов’язана зі спробою розпізнати відоме і знайоме нам за змістом. Таким чином, ми намагаємося дізнатися, що нам було сказано, і визначитися, добре це для нас чи ні. За такої напруги істинний сенс сказаного до нас не доходить, він вислизає. І тоді ми проявляємо ще більшу творчість, домислюючи те, що відбувається, на власний розсуд. І якщо в нашому минулому досвіді спілкування вже народжувалися закритість, страх і неприязнь, то відтінки всього цього ми вловлюватимемо в сказаних словах, і сенс сказаного буде перекручений нами.

Говоримо ми однією мовою, але досвід минулого спілкування мало нам дає змогу усвідомити те, що відбувається, в чистому вигляді тут і зараз. Так само бажання майбутнього, проекції, пов’язані з цією людиною, не дають нам змоги усвідомити те, що відбувається. І при цьому, хоч би яка вибухова суміш у сенсі розмови звучала, ми здатні будемо загладити загрозливий сенс, який звучить, і надати йому оксамитового звучання, якщо ми не хочемо розлучатися з проекцією на майбутнє і самообманом, що гріє душу.

Емоції розвитку:

• Внести усвідомленість у те, що відбувається, і ті смислові висновки, які ми робимо на догоду собі або іншим
• Усвідомлювати, як смислова значущість, піднесена іншими, нас коробить
• Усвідомлювати, яким смисловим значенням ми грішимо
• Який смисл у наших розмовах переважно домінує
• Усвідомити, як ми осмислюємо себе, інших і життя
• Як ми переживаємо безглуздість власного життя і коли виникає це відчуття.
• Що ми намагаємося зробити з безглуздістю, коли вона починає зяяти між нами
• Який художній сенс може витягнути нас із цієї безглуздості?
• Побачити, як ми чіпляємося за сенс сказаного чи не сказаного
• Як починаємо вбачати, якщо бачимо недомовленість
• Поглибити усвідомленість у тому, що відбувається
• Жити в дозволі
• Залишатися собою
• Проходити за межі слів і чути…
• Відпустити себе