Уникнення проблем

Звична, безперервна течія нашого життя – вона знайома нам до болю, ми там можемо рухатися із заплющеними очима, там у нашій справжній присутності немає потреби, там потрібна механічність, відполірована до автоматизму. А те, що підриває нашу психологічну безпеку і руйнує “миле серцю” звичне… Але це не серцю миле, а голові, коли все вибудувано в ланцюжок відомого, і бажано, щоб його не порушували; тільки тоді ми зберігаємо спокій відомого й дорогого для нас ритму, що заколисує нас по ходу п’єси.

Але зазвичай це не затягується – то одне, то інше вимагає від нас додаткової уваги, включення в реальність, щоб ми могли вирішувати поточні завдання, не називаючи їх проблемами. Від одного слова ми впадаємо в ступор у бажанні уникнути того, що від нас вимагає вчасного вирішення. Уникаючи рішення, ми піднімаємо “поросячий вереск”, сповіщаючи всіх навколо про те, яке махрове, страшне, важке на нас навалилося. Налякавши нас і зробивши депресивними, жалюгідними й немічними, замість того, щоб спонукати взяти живу участь у життєвому кордебалеті й, не лукавлячи, допомогти собі розв’язати й вивільнити для себе подальший рух по життю, проходячи й водночас навчаючись через усі життєві перипетії.

Накопичуючи проблеми, не знаючи, як їх розв’язувати, і “розв’язуючи” їх придушенням, щоб потім не знаходити собі місця і здригатися від страху за найменшого руху, нарощуючи рід особливого нездужання, коли не залишається від життя нічого, окрім проблеми. Змінюючи своє світовідчуття через закритість розуму, відмовляючись дорослішати і брати на себе відповідальність і привілей вирішувати своє власне життя. Здобуваючи можливість у такий спосіб не боятися себе і за себе та за все те, що нас оточує і в будь-яку мить може розвернути свій рух у незрозумілому для нас напрямку.

Але може, не варто називати це проблемою. Та ми й не будемо так називати, якщо в зростаючій усвідомленості будемо бачити рух життя.

Емоції розвитку:

• Усвідомлюємо себе, коли необхідно відповідати на момент
• Бачимо, як ми починаємо мислити з приводу того, що відбувається
• Як негативний спосіб мислення намагається нас захистити, переводячи те, що відбувається, на відому йому мову
• Відома мова – це люта підготовка до того, як уникнути реальності
• Як усі внутрішні протиріччя, не змовляючись, приходять до єдності поганого ставлення до того, що відбувається
• Так ми формуємо его, роблячи його “сильним”, щоб протистояти проблемі
• Але що цікаво – не вирішувати
• Рішення вимагає цілісного усвідомлення того, що відбувається
• Таке рішення приходить також єдиним. Навіть так не можна сказати.
• Правильно: воно – не два. Ви є рішення
• Дозвольте, щоб це з вами траплялося