Сліпий веде сліпих

Така винахідливість дає нам змогу знайти укриття від факту і розфарбувати те, що відбувається, так, як нам заманеться. Причому якщо ми досить урівноважені, оптимістичні, то ми не лякаємо себе, і це переживання не викличе стрес. І ми гідно зустрічаємо виклики життя, переживаючи, коли це має місце. Але не тримаємося за це переживання і не посилюємо його ефект, щоб страшніше було і ми могли милуватися власним нещастям, занурюючись у самозабуття.

Якщо ми маємо таку деструктивну схильність і таку форму потурання, то хоч би що з нами трапилося, добре чи погане, ми напружуємося на повну, готові протистояти тому, що відбувається. Така нетерпимість до будь-якої зміни, притому що життя – це безперервний рух, призводить самого атлета протистояння до безперервного занепокоєння. Він завжди має при собі запаси аргументів, за що і проти чого він виступає. Затято не бажаючи бачити, чути, відчувати, вживатися в те, що має місце і відбувається на його очах; він має власну модель і власну концепцію уявлень про життя. Причому за її розміром, таку, яку вона може мати й обслуговувати механічно, із заплющеними очима. Але щойно починається рух, вона приходить у тонус, виходячи з сяючого стану, починаючи протистояння запереченням того, що відбувається, що посилює занепокоєння її самої і виводить із себе інших, баламутячи їх і не даючи їм спокою. Така старанність з відновлення в неспокої заперечує всякий спокій. Таке занепокоєння слугує приховуванням від реальної і конкретної відповідальної дії.

Бравіруючи від страху й охопленого занепокоєння, маючи слабовільність, вона всі невдачі звалює на іншого або на несприятливі обставини. Щоб відвести очі від своєї неспроможності, барвисто розписує, як усе складається проти його грандіозних задумів, що могли підвести його та всіх разом узятих до не менш масштабного успіху. Роздратування, занепокоєння і внутрішню насильницькість він маскує під увагу і турботу про інших, роблячи їх зобов’язаними щодо нього і вірними, відданими до труни – менше не минає.

Такий егоцентризм необхідно підгодовувати з ранку до ночі – завдяки тому, що він тримає себе в хмаринках заклопотаності й занепокоєння, він із цим успішно справляється.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свою заклопотаність і занепокоєння
• Спостерігати заклопотаність і занепокоєння безоціночно, безвідносно
• Побачити, що заклопотаність і занепокоєння проявляють себе особливо активно, коли треба діяти
• Опір і уникнення, небажання діяти посилюють хвилі занепокоєння, і доводиться народжувати неабияку винахідливість, щоб підстрахуватися від дії
• Вичистіть язик усвідомленістю, говоріть по суті
• Усвідомте нав’язаність у мові, як ви схиляєте іншого взяти участь у шабаші вашого занепокоєння
• Досліджуйте, як ви домагаєтеся іншого, щоб включити тему, що набила оскому, про те, як усе недобре
• А ви можете жити в “добре”?
• Навчившись жити в “погано”, залишаючись неосвіченим щодо того, як ми туди потрапили, ми боїмося “добре, легко, радісно”
• Такого его не виносить на дух
• Почніть перенавчатися
• Подивіться, яку гру ви затіяли із самим собою та іншими
• Розслабтеся
• Живіть у дозволі
• Відпустіть себе