Відрив від реалій життя

Таке внутрішнє розкладання на ґрунті неусвідомленого страху вимагає колосальної компенсації у вигляді відображення, визнання іншими. Причому не простого визнання, а рясного, наднадлишкового, до дрібниць, яке могло б вирівняти внутрішній перекіс найглибшого неприйняття себе, доведеного до повного заперечення. І при цьому не осмислена, але зростаюча вимога бути кимось іншим, кого могли б любити, ким можна було б захоплюватися і хто міг би досягти найвищої соціальної успішності. При цьому залишаючись не здатним зрушити з місця і тільки гарячково збільшуючи ментальний процес, здійснюючи все в голові, втрачаючи зв’язок із тим, що відбувається, і власну життєвість, будучи знавцем-фахівцем у тому, як це має бути, і маючи уявлення про це, розроблене до найдрібніших подробиць у силу обумовленості й геть відірване від реальності життя.

Відрив від реалій життя не дає йому змоги жити і звучати в ногу з часом. Вона бачить власне віддзеркалення – людину, що пасе задніх в інших, і при цьому запалена уява голодує, вимагаючи накладення на внутрішню злиденність радикально потужних вражень, що могли б відродити, оживити й висвітлити її внутрішнє й зовнішнє життя. За такого утримування себе, щоб не обмочитися від невмілості та страху, коли інші змогли б побачити його неспроможність, він чи вона воліють вести прихований спосіб життя, який у чорному тілі тримає его, не даючи йому пережити й отримати необхідний розвиток особистості.

Тоді найнагальнішою потребою стають враження, які дають змогу уникнути внутрішнього животіння та допомагають прийти до самозабуття щодо себе. Таке самозадоволення від власної тотожності дає змогу не зустрічатися із самим собою, а бути нескінченно збудженим з того чи того приводу, прив’язуватися і ставати залежним від бажаного повтору вражень, брикатися і корчитися від того, чого ми не хочемо, сортувати життя від одного враження до іншого. Через емоційну чуттєвість іти через вибір, уже заради вибору змінюючи себе й обставини, нарощуючи збудження прикидками, який гонорар ми отримаємо від того, що відбувається. Кидаючись у всі тяжкі, вилучаючи свою усвідомленість у надії, що вирішиться все наше життя в цю мить. Причому не просто вирішиться, а зростеться з тим химерним образом наших виношених і виношуваних надій, ігноруючи сам момент того, що відбувається.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати себе в бажанні та надії
• Бачити свою можливість здійснювати задумане
• Бачити свою можливість рухатися з тим, що відбувається
• Усвідомлювати, чи є розуміння важливості кожної миті
• Чи приманка завжди десь, але не там, де перебуваєте ви
• Усвідомлювати те, що приносить не задоволення, а задоволення, яке наповнює і насичує
• У результаті чого круговерть ментальна відступає
• І залишається тільки те, що є, в якому є прозорість, рівновага і найглибший спокій
• Дослідіть власне збудження, яку функцію воно виконує для вас
• Що обіцяє і чи виконує обіцяне
• Чи здатні ви бути в русі органічно без видимих спонукальних мотивів
• Розслабтеся в прийнятті
• Дозвольте собі жити
• Відпустіть себе