Бути інтуїтивним

Вдивляючись у себе, ми вдивляємося в життя і починаємо розуміти цілісність руху себе і життя. І тоді народжується довіра, в якій людина відпускає себе, бо вона відкриває, що так було завжди, ніколи не було по-іншому.

По-іншому трапляється, коли ми дивимося з обмеження власної самості, а дивимося ми з однією-єдиною метою – метою самозбереження, щоб було так, як ми припускаємо і як хочемо. Але, навіть вивіряючи всі варіанти того, що може трапитися на нашому шляху, ми ніколи насправді не можемо досягти такого розрахунку, який би не був відкоригований життям у найнепередбачуваніший спосіб.
Але саме на мету, її розрахунок і досягнення, спрямовані всі наші сили. Ми ніби вимагаємо, вперто і нескінченно, щоб життя йшло за замовленим зразком, було передбачуваним, вивіреним, а не диким. Але в цій боротьбі й цілісному контролі, у який ми втягуємося, звужуючи свідомість і роблячи все відомим для себе, заспокоюючи й тішачи себе в такий спосіб, ми не знаходимо ні заспокоєння, ні розради. Ми втрачаємо головне, що було в нас завжди, – ту відбивну здатність розуму, яка у своїй чистоті дає змогу бачити все, як воно є для нас, і там панує не подвійність, а інтуїція.
Бути інтуїтивним – означає бути співналаштованим із собою, і з цієї співналаштованості виникають рішення. Але ми намагаємося бути вічно зайнятими, не доторкнутися до вічності в собі, а бігти від неї куди очі дивляться. А дивляться вони в нас у різні боки, жадібно, при цьому з великою надією на величезний куш від життя. Але саме життя і є цей великий куш. Тільки для того, щоб зрозуміти це, ми маємо перестати репетирувати його, сподіваючись, що ось-ось заживемо, і почати жити тут і тепер, у цю саму мить, не заглиблюючись у неіснуюче, марнославне, знову й знову з піску, намагаючись витиснути краплину рожевої олії. Живучи в надії на те, що життя проявить милість і милість, ми водночас помираємо від забобонного страху, який змушує на все, що відбувається, заплющувати очі і позбавляє можливості жити гідно.
Розум помирає в наслідуванні інших. Люди живуть запозиченим життям. Розум – це здатність бачити, розуміти, жити своє власне життя згідно з власною природою. Розум полягає в тому, щоб спілкуватися з реальністю і дивитися в обличчя життю непідготовленим, і це безмірно красиво. Тоді в житті є новизна, потік, юність і свіжість.