Ревнощі (Б)

А є нескінченне бажання видати бажане за дійсність, тобто спрямувати любов на кого-небудь. Адресована, призначена кому-небудь, вона гине, стає володінням іншого, і тоді доводиться розробляти стратегію, як цілком і повністю здобути цю любов. А для людини це справа нехитра: ми у своєму інстинкті, у своєму несвідомому готові привласнювати, ревнувати, битися з іншим і за іншого, щоб він був наш і більше нічий. І, в прелюдії до любові виходячи до іншого, ми показуємо себе в усій красі, добрим, щирим, широким, красивим. Перебуваючи в стані неорганізованої подяки, ми готові молитися за той внутрішній простір, ту всеосяжну радість, той стан закоханості, що нас робить невагомим, начебто ми не від плоті, а від духу й піднесені.
Але це лише на якусь мить, бо щоразу це новий, несподіваний для нас стан, коли ми можемо ставати любов’ю.
Але ми продовжуємо зближуватися і вимагати ще повнішого зближення, використовуючи весь психологічний арсенал для впливу на іншого, щоб він міг усвідомлювати рамки і всі види обмеження нової любові не злегка, а міцно і серйозно. Ми вимагаємо одноосібного володіння коханням або щоб воно належало тільки нам двом, намагаємося приборкати його ірраціональність, зробити раціо таким, що належить нам, і почати керувати ним. Під коханням розуміється монопольне володіння іншою людиною, якесь власництво. Але щойно ми починаємо володіти живою істотою, ми вбиваємо саму суть любові, сам її дух.
Але ми не можемо відокремити любов від ревнощів. Любов і ревнощі для нас стали майже єдиною енергією, змішалися, стали одним цілим. Але вони полярно протилежні: розум, здатний на ревнощі, не може любити, і навпаки, розум, здатний на любов, не може ревнувати. Що більше людина намагається володіти іншою, то більше та, інша, прагне незалежності. І це її природне право – бути вільною, бути самою собою.
Про ревнощі кажуть: Роззрев’явся до божевілля. Ревнощі перетворюють людину на звіра. Ревнощі – отрута життя. Якщо скоєно вбивство в стані афекту, то суд це враховує.
То що таке ревнощі? Їх відчуває кожен, хто коли-небудь чимось володів і щось привласнював. Будь-яке коливання в бік неясного, неясного від звичного, механічного, рутинного первинно викликає страх за себе, за перелом ситуації і відхід у незвичне, лякаюче невідоме. У людині, засліпленій страхом, змішаним із пристрастю, здіймається торнадо думкопочуттів: як захистити себе від змін, від того, щоб те, що ввійшло в її життя й уважається непорушним, не пішло й не залишило її наодинці із собою? Той, хто вже знайшов заміну в коханні, за поширеним уявленням, у виграшному становищі – він створює новий розклад. Той, хто не при справах, вважається покинутим, і до нього звернене людське співчуття. Того ж, хто так варварськи обійшовся з почуттями, вважають зрадником, маючи на увазі, що він зрадив дружину, кохання, дім, борг. Повалена людина поспішає завдати удару ворогові, кидаючи гіркі закиди й тяжкі звинувачення, намагаючись наздогнати й обрушити на неї своє обурення, ображаючи, принижуючи, розтоптуючи її в пориві ревнощів, нищівно руйнуючи те, чим день, місяць, рік тому жила. Іноді така зрада у вигляді руйнування минулого життя, тільки вже з боку залишених жінки або чоловіка, триває все життя. Не відшкодувавши собі збитків, не знайшовши гідного способу жити, день у день вони розкладають пасьянс зі свого минулого, чорнячи й оскверняючи його знову й знову, не даючи вщухнути рані, щоб трапилася переривчастість, заспокоїтися й озирнутися, не дозволяючи собі почати жити наново й жити живим життям. Вони розкладаються в ненависті й ревнощах до того, з ким прожито стільки років і з ким, імовірно, було пережито чимало хорошого, щоразу з невтомною хтивістю заново піднімаючись на ментальне вогнище з нових, викроєних за змістом деталей, складених зі страху, ненависті, ревнощів, приниження, хвороби, туги й відчаю. І прикривають усе це тим, що вони люблять. З таким ставленням не залишається місця для того, щоб поруч опинилися здоров’я, радість, добродушність замість сварливості та можливість продовження життя і кохання. Коло замикається. Ми в ізоляції. Але без жодної на те необхідності.

Нам потрібно на світло!