Неохайність у взаєминах

Ми мусимо знати, що, коли використовуємо власну мову й чуємо власне звучання, для іншого воно чується розбавленим, заломлюється в його житті й викликає в його асоціативному розумі недобрі, недобрі, ревниві, злі асоціації, якщо наша мова не світла. Не дарма про людину кажуть, що вона може перерізати собі горло власним язиком.

Пробуджуючи негативні асоціації, породжуючи негативні емоції та енергію, ми задоволені, тому що викликали потрібну для нас хвилю: наш обранець підтримує наше обурення і висловлює нам співчуття з приводу попереднього невдалого обранця. Для чого це нам? Починаючи з шаленого самообману, ми не збираємося зустрітися з тим, з ким збираємося жити, кохати, будувати, народжувати. Розмальовуючи наймерзеннішими фарбами своє минуле, ми хитруємо, ловчимо, перекроюємо його на очах нового коханого, показуючи, що ми закреслюємо, ховаємо минуле і чекаємо на запевнення, що на цей раз влучили в десятку і на нас чекає тільки спільна пишність.

Ну а поки звучав наш власний голос, цим голосом, який висловлював роботу нашого розуму, ми розбивали і розтоптували наше минуле, здійснюючи поховання всього доброго, чистого і світлого, що було в наших стосунках. По суті, своє минуле ми повинні були залишити, щоб подальший крок нашого особистого життя був правильним. Але через жадібність до виграшу своєї долі через іншого ми закладаємо найкраще, що в нас є, бо першим кроком намагаємося догодити, потрєфіть іншому, викликавши в нього низинне, як і в нас, бажання самообдуритися, не дати часу розібратися, а звузити свідомість до такого ступеню, щоб ми видалися одне одному віднайденим раєм. Перший крок у наших стосунках стає розбещуючим. Потім ми ніколи не подолаємо цей розрив, ми починаємо з підсвідомого обману, брехні, неохайності, вигризаючи для себе бажане, але згодом не зможемо підняти наші стосунки на нову висоту, дати їм розправити крила, віднайти життя і красу, щирість, розуміння, вдячність. А без цього наше життя стає каторжним, а ми заробляємо душевну сухоту, вкорінюючи наш емоційно-почуттєвий інтерес у зрадництві свого минулого, відкидаючи його й виносячи звідти не найкраще, сподіваючись, що найкраще вже перед нами.

Не поспішайте. Усе, що ми вимовляємо, не з повітря, це і є робота вашого розуму. Ну а якщо ваш розум бачить і розуміє все таким чином, він може зробити тепер тільки одне – поглибити цю механічну, несвідому колію, роблячи вас сліпим у вашому розумінні, вподобаннях, виборі. Усе, що ви робитимете для себе й іншого, відводитиме вас дедалі далі від себе, і за кожним новим поворотом вашого життя виявлятиметься такий вабливий, такий багатообіцяючий новий глухий кут.

І це стосується не тільки жіночої неохайності. Чоловік, нескінченно закладаючи своє минуле, скаржиться, яка стерва йому трапилася цього разу. Або, за іншого психологічного ракурсу, розповідає, якою незвичайною, доброю, щедрою і красивою була попередня жінка і що він, убитий горем і стражданням, не може оговтатися. І всі наступні жінки виступають у ролі утішниць, конкуруючи за право зайняти в серці холостяка випалене попередньою німфою місце.

Але це вже інша тема розмови.

Емоції розвитку:

• Залишаючись із чоловіком чи жінкою наодинці, усвідомлена присутність необхідна
• Маючи погляд на іншого
• Бачачи те, що відбувається
• Чуючи те, що відбувається
• Спостерігаючи відображення в собі
• Спонтанно відгукуючись
• Не шукаючи обмеження
• Не уникаючи зустрічі
• Зближуючись
• Пізнаючи як себе