Пошук кохання на своїх умовах

Ми шукаємо іншого чи іншу, вдячне, щедре дзеркало нас самих, якому за щастя відбиватиме нас так, як ми про себе не сміли й мріяти. І тоді ми матимемо особисте щастя. Коли знайдеться той інший, хто зрадіє нашому існуванню, хто надихнеться нашою присутністю на землі, хто відповість нам такою взаємністю, яка в часі не зітліє, тоді ми матимемо особисте щастя.

Ми – найвинахідливіші з виготовлення умов, виконання яких має нас привести до вершини нашого життя, з якого нас ніхто не повинен зміняти зганяти і на якій ніхто не повинен міняти наш курс любові на когось іншого. Нам день у день розповідають люди, які дещо побачили у житті, – це вони пишуть сценарії, це вони створюють фільми, ставлять вистави, пишуть книги, в яких живе життя зберігається завдяки зав’язаній інтризі між чоловіком і жінкою, – як вони міцно любили одне одного, яка багатообіцяюча між ними була любов і як відразу хтось із них розлюбив, зустрівши іншу, ще більш багатообіцяючу любов.

І ці нескінченні любовні трикутники можуть зустрічатися нам до найглибшої старості, поки ми проявлятимемо сексуальну активність. Дізнаючись, наскільки все непостійно, ми ще з більшою пристрастю сподіваємося на те, що з нами цього не станеться, що наша любов буде неземною і не буде схильна до тління. Цілком можливо – якщо до того, як ми зустрінемо іншу людину, незалежно ні від кого і ні від чого ми дізнаємося, що таке внутрішній лад і щастя у собі. А інакше ми починаємо підсвідомо тремтіти і боятися, що нас зрадять, нам змінять і ми залишимося одні. Сама думка про самотність викликає в нас пароксизм ненависті. І ми починаємо ретельно приховувати свої справжні наміри – це беззастережне підпорядкування та володіння іншими. А глазур кохання – для того, щоб це все здійснити. І тоді любов є приманкою, розкинутою мережею для насильства чи нестримних страждань. Пошук любові для самозабуття – це спроба втягнутися у відносини з іншим, змішатися так, щоб не згадати і не знайти ні входу, ні виходу, поринути у вир пристрасті, потай сподіваючись, що це багаття кохання ніколи не згасне.

Згасає все – це у природі речей. Любов – це нескінченний пошук серця іншої людини, ми не гасимо свідомість, а пробуджуємо її в нескінченній увазі до себе в присутності іншої та до іншої в присутності нас, кожну мить знаходячи нові відтінки, проблиски, що розповідають нам історію нашої близькості, спорідненості та любові.

Емоції розвитку:

• Усвідомимо свою ідею про себе
• Усвідомимо свої умови для того, щоб ми сприйняли, що це і є кохання
• Хтось за ваше життя виконав ці умови?
• Багато хто напевно і вам розповідав про свої умови
• Ви для когось їх виконали, щоб він міг сказати, що ви його любов?
• Може, ви були настільки легкі в житті, що зазнали спонтанного прояву кохання
• Коли ви розуміли, що нічого не зробили, щоб це сталося. І не можете зробити, тому що своїм робленням ви тільки затопчете почуття, що зароджується
• Ви дізналися благо любові або дізналися прокляття, бо сильно страждали
• Або в коханні ви прославляли мить розквітом, любов’ю та вдячністю
• Ви збагнули, що для любові ви повинні бути не жебраками, а багатими. Для кохання ви маєте бути не інфантильними, а зрілими.
• Для прийняття всіх сторін життя
• І що все життя ви повинні бути сповнені благородства, щоб любити