Шлюбні стосунки

Ну і найголовніше, через що відбувається ламання і моральних, і етичних, особистих і суспільних цінностей: чоловік і жінка добровільно обмежують свій любовний і сексуальний апетит, розділяючи свій лібідозний голод тільки один з одним.

Але от халепа: з моменту, коли вони вступають у шлюбні стосунки, секс один з одним стає для них не тільки доступним, а й обов’язковим, тепер він є для них подружнім обов’язком. Спочатку це ще непомітно, але згодом уся краса шлюбних стосунків – це вільне ширяння в сексі двох чудових людей, чоловіка і жінки, – починає поступово випаровуватися зі стосунків, залишаючи їх наодинці одне з одним, віч-на-віч без сексуальної анестезії, що здатна знеболити що завгодно: варто лише пофарбувати чоловіка чи жінку бажаним пожадливістю, і ми на багато що, якщо не на все, можемо заплющити очі.

Але шлюбні стосунки – це зобов’язання стосовно одне одного. Вони вигідні і суспільству, і чоловікові, і жінці: вони створюють психологічну безпеку, гарантуючи перебування поруч із жінкою, нібито слабкою за природою, чоловіка – нібито зразка чоловічої сили. Хоча така неймовірна плутанина відбувається і з чоловічою хваленою силою, яка на перевірку може виявитися і деспотизмом, і психологічним садизмом, та й просто банальною слабкістю, що борсається у стосунках, мало розуміючи, що й кому потрібно від нього. Та й з жіночою слабкістю не все однозначно: в одну мить вона здатна стати героїзмом і штурмувати будь-які соціальні та чуттєві вершини, водночас будучи обсидженою від низу до верху дітьми та посереднім до неподобства чоловіком, і їй усе байдуже.

Ми всі знаємо, що в шлюбні стосунки потрібно вступати з любові, щоб фарби нашого спільного життя залишалися яскравими і насиченими. Це можливо, тільки якщо стосунки зігріті нашими серцями. І тоді, що б не було в наших стосунках, тільки завдяки їхній глибині, яка народжується в коханні, ми ні про що не шкодуємо. Яку б партію ми не розіграли один з одним – можливо, ми не виявимося особливо обдарованими, талановитими в коханні й наполегливо чекатимемо від іншого того, чого він нам не в змозі дати, – але те відчуття автентичності того, що відбувається, того, що було в нашому житті, буде підтримувати наше життя, буде пробуджувати увагу й інтерес до навколишнього світу й того, що відбувається, що не поневолює, а розвиває, даючи змогу проникливо осягати й відкривати те, що не можна виявити інтелектуально.

Правдивий виклад на тему:

• “Мій шлюб”
• “Я і Він”
• “Розлучення – біда і приреченість”
• “Одруження – надія і розквіт”
• “Погляд на себе в шлюбі”
• “Погляд на нього в шлюбі”
• “Післямова після шлюбу”
• “Найогидніший момент у моєму шлюбі”
• “Найчудовіший момент у моєму шлюбі”
• “У мене не було шлюбу – це моя туга і печаль”
• “У мене не було шлюбу, але я не турбуюся, насичуючи своє життя тими фарбами, які мені доступні”
• “У шлюбі я осягнула”