Страх бути покинутим

Чіпляючись за бажаний зразок, репетируючи власну роль люблячого, жінка, та й чоловік, залучені до несвідомої прихильності, намагаються щосили перекроїти життєву реальність на уявну, що робить їх психологічно неадекватними до того, що відбувається, і це непомірно напружує і того, і іншого, не даючи змогу їм текти по відношенню один до одного, а навпаки, створюючи дисонанс у стосунках. І вже це породжує між ними нерозуміння, в результаті якого виникають протистояння і конфлікти. Але й тут новоспечені закохані всіма доступними для них засобами намагаються творити любов власного зразка, не шкодуючи того, що відбувається.

Не вміючи по-дорослому входити в конфлікт і виходити з нього, вони пригнічують його, заганяючи глибоко всередину, і з іще більшою вправністю продовжують його уникати, не даючи змоги через конфлікт виявляти щоразу слабку ланку у стосунках, що дало би змогу усвідомити, що відбувається, і виправити його. А це, своєю чергою, створює і затягує вузол стосунків, не залишаючи жодної можливості розібратися з усім тим, що відбувається, не кажучи вже про те, щоб щоразу встановлювати нову глибину стосунків через розслаблення в довірі одне до одного. Навпаки, процес посилення кризи у стосунках через несвідомість триває. І всі сценарії страшного спрямування проходять через підсвідомість, поливаючи сірчаною кислотою паростки кохання і стосунків, що зароджуються.

Щоб не зруйнувати остаточно стосунки, а бажано і зберегти їх “на віки”, чоловік і жінка у своєму придушенні починають замовчувати те, що для них болісно і неприйнятно. Намагаючись іти на будь-який компроміс і зріднитися з тим, що не влаштовує, щоб не піднімати болючу тему, непомітно для себе вони втягуються в мовчанку. Така закритість від гостроти бажання або гостроти віддзеркалення каструє й калічить їхні стосунки, збільшуючи темряву їхнього несвідомого, змушуючи їх протиставляти себе всім одразу й кожному окремо, опоганюючи їхній характер, перетворюючи багатообіцяючі стосунки на надуманість їхнього спільного існування.

Тепер, отримавши досвід кохання з забарвленням емоційної трагічності, не знайшовши краси життя у взаєминах з іншою, чоловік і жінка не на словах, а на досвіді переживають самотність – синонім непотрібності, забутості, забуття, що настало. Знову і знову уражені, залишаючись наодинці з собою, вони виявляють нічим не заповнюване зяяння внутрішньої порожнечі, що їх наздоганяє в тому чи іншому фрагменті зручного і вивіреного життя. І тоді починає здаватися, що нічого значного, такого вже важливого в їхньому житті і не було, і вже не буде.

Емоції розвитку:

• У любові усвідомлювати те, що відбувається
• Бачити себе у стосунках з іншим
• Бачити іншого у стосунках із нами
• Не відкидати, не пригнічувати все, що народжує в нас таке бачення, а медитувати
• Бачити й усвідомлювати свою прихильність і що вона у своїй сліпоті породжує у стосунках
• Бачити й усвідомлювати свої уявлення про кохання, а отже, жагу до виконання
• І при цьому бачити реальність стосунків, які виникають у вашому житті, і свою здатність бути в них
• Ваші можливості жити в дозволі: не болісно через пригніченість, а щиро відгукуватися на момент
• Вносячи в момент усі необхідні поправки, щоб стосунки залишалися живими, а не запиленими
• Ви маєте внутрішню ладність? Це дуже важливо, без такої ладності ви самі будете підривником у стосунках
• Ви будете підсвідомо зацікавлені, щоб ваші стосунки не були благими для вас, тому що ви не вмієте жити в благості. Ви будете провокативні в тому, щоб ваші стосунки завалювалися і щоб ви боролися за те, як вам вижити і врятувати стосунки
• Впізнайте хибне як хибне
• Шар за шаром усвідомлюйте себе у своєму прояві
• Відпустіть себе