Зберігати надію на велике кохання

Кохання або закоханість необхідні всім і кожному. Це дає нам змогу відкритися і піти від раціональності в почуття, ближче до свого серця. І звісно, нас починає штормити. І найчастіше трапляється так, що ми не витримуємо випробування коханням і повертаємося в раціо, виносячи вирок коханню.

Або використовуємо стосунки, щоб саме в близькості до іншого висловлювати свою нелюбов. Жінка може всім своїм виглядом показувати, що вона тільки терпить біля себе цього чоловіка, а в сексі поступається йому, роблячи йому при цьому велику послугу, таким чином поневолюючи його волю, забираючи в нього можливість бачити занепад їхніх почуттів і стосунків. Він залишається для неї незнайомцем, і вона намагається видресирувати його так, щоб приховати свою любовну незрілість і невмілість, прикриваючись зовнішньою боротьбою з чоловіком.

І тут жіночій винахідливості немає рівних. У хід іде все: від жіночої гидливості, агресії щодо свого чоловіка, вимоги від чоловіка, щоб він цінував її жертву, до відвертої нелюбові й ненависті до того, хто поруч. У спробі розтрощити ненависне дзеркало, яке відображає в страху власне рабство і зростаючу залежність від цього ж чоловіка, не здатна на дію, не здатна що-небудь змінити у своєму житті, вона все валить на нього, звинувачуючи його в тому, що її життя осоружне і безлюбовне. Усе це вона з лишком компенсує своїм таємним хтивим бажанням цілком здійснити себе в коханні з іншим чоловіком, з яким їй не доведеться чахнути в безлюбові.

Чоловікові постійно доводиться вести боротьбу за звання чоловіка. Кожна жінка знає всю атрибутику, притаманну справжньому чоловікові. І чоловік спочатку намагається відповідати уявленням, щоб сподобатися своїй дамі і завоювати її довіру. Але коли вже все виконано і ми зручно розташувалися в обіймах один одного, настає час чоловікові розслабитися – все, що забирало стільки часу, душевних сил і нервів, вже сталося. Жінка і чоловік добровільно уклали союз.

Жінка, по суті, тільки береться за чоловіка, вона має намір насолоджуватися шлюбними стосунками всерйоз і надовго, день у день перевіряючи й перевіряючи ще раз, чи відповідає її обранець її внутрішнім поняттям про кохання, мужність, вірність і честь.

А для чоловіка вже настало благоденство. Та, яку він хотів бачити поруч, уже з ним. Попущений, він намагається мляво догодити своїй обраниці, але безініціативно. Жінка вбачає недбалість у поводженні з собою і починає трощити його бачення самого себе, намагаючись, як істинний мічуринець, прищепити до цього безплідного дерева здійснення всіх своїх мрій та уявлень про ідеальні стосунки.

Що прищепиться, а що ні, вона дізнається першою.