Уявне кохання

Уявне кохання примушує нас перейти на самообслуговування. Не чекаючи реального кохання, статеве дозрівання не може залишити нас у чистоті, невинності та дитячій безпосередності, ми отримуємо поштовхи до руху геть з нашого дитинства у доросле життя, де ми кохані, визнані іншим і де інший відображають нас як найдорожче, найкраще та найпрекрасніше у його житті. Так ми в думках прямуємо в майбутнє, на яке сподіваємось і якого бажаємо.

Уявне кохання стає для нас коханням-репетицією. Ми готуємося до кохання, знову і знову відпрацьовуючи уявні любовні етюди, посилюючи власне мислення, змушуючи його бути в запаленому стані в очікуванні великого почуття.

Розробляючи розум заради ментального кохання, ми починаємо заперечувати низьку форму відносин заради ідеалів кохання. Створюючи зі своєї вигадки велике кохання, ми робимо «прокрустове ложе кохання», куди згодом реальність кохання не зможе вписатися. Ми відкриваємо полювання на кохання, але при цьому нас немає у тому, що відбувається; ми очікуємо приходу кохання звідусіль, але не бачимо його в тому, що є. На тлі любовної втоми чи активної любовної лихоманки те, що є, і ми в тому числі стаємо сірими, безбарвними та несмачними. І той, хто має вийти нам назустріч, зобов’язаний врятувати нас від чорно-білого забарвлення нашого життя, перетворивши його на фестиваль кольору , і підняти наше життя на таку чуттєву висоту, з якої ми могли б побачити благословення власного життя.

З цієї миті ми жодного кроку не робимо, не поставивши попередньої умови для себе, для здійснення свого власного життя. Роблячи такий крок, ми розраховуємо повністю отримати такий результат. Ми втратили невинність і пов’язані з нею природність, безпосередність і увійшли до логіки. Логіка – це причинно-наслідковий зв’язок. Вона може розрахувати все, але їй не по зубах кохання та життя. Зате, знаходячи в розрахунках помилку, вона не прощає і за дві секунди може перетворити наше кохання на ненависть, створюючи в коханні таку психоемоційну петлю, де психологічний рай негайно змінюється психологічним пеклом.

Така ненависть, що вимотує душу, може розповісти нам історію про красиве, але ментальне кохання, яке перетворилося на пастку для двох людей, які окремо один від оного прекрасні. І при спробі заспівати пісню кохання на двох виявилася внутрішня глухота. Очікуване свято не відбулося, але відбулося велике розчарування, яке згодом регулярно і справно привноситиме в життя цих людей компенсаційні надії на велике й чисте кохання, а реально – вносити в життя всі види амурних негараздів.

Кохання – це просвітлююча свідомість. Сократ у «Симпозіумі» Платона каже: “Людина, яка практикує таїнства кохання, доторкнеться не з віддзеркаленням, а з самою істиною. Щоб пізнати це благословення людської природи, годі й шукати помічника кращого за кохання”.

Емоції розвитку:

• Усвідомити своє уявлення про кохання
• Усвідомити всі обмеження та зумовленість, які входять до понять кохання
• Все, що ви бачите у своїх поняттях, стосується вас чи інших?
• У кого обмежень у коханні більше – у вас чи в іншого, того, хто з вами перебуває у коханні?
• Ви святкуєте у коханні?
• Чи ви більше сумніваєтеся, засмучуєтеся, залишаєтеся розчаровані?
• Якби вам довелося писати історію кохання, тепер, коли у вас зростає свідомість, ви написали б її чесно?!
• І ваші стосунки з іншими: ви кохали чи чекали, коли вас покохають?
• Що для вас кохання зараз?
• Що для вас ненависть зараз?
• Напишіть усвідомлено свою історію кохання та ненависті
• Майте у своєму розпорядженні себе
• Будьте усвідомлені
• Відпустіть себе