Життя поза себе

Ми не знаємо, чим зайняти себе в такому просторі, починаємо відчувати себе в марному веденні часу. Ну а хто через свою обумовленість може собі це дозволити? А якщо й дозволимо, то незабаром знаходимо себе у внутрішньому конфлікті, який виявлений у невдоволенні собою, роздратуванні на самого себе; відчуття таке, що ми маємо зробити щось важливе та значуще, але чомусь цього не робимо і, крім того, навіть не знаємо, що саме потрібно робити.

Ідеї з приводу себе та власного невлаштованого життя ростуть як гриби після дощу, пропонуючи то один, то інший вихід на якийсь інший якісний рівень власного життя. Однозначною собі залишається потреба бути з іншим за будь-яких умов, оскільки співжиття з собою вносить у життя колосальну негаразди, породжуючи внутрішню нестерпність, змушуючи переживати відірваність від себе і життя.

Тепер замість достатку, радості та сміху ми все частіше наповнюємо життя зневірою та безпросвітністю, переживаючи внутрішню зацькованість, звіріючи від болю та внутрішніх ран. Людина, чоловік чи жінка, йде на будь-які компроміси, щоб облаштувати своє життя з іншим, переслідуючи лише одну мету: втекти від самого себе в обійми іншого, щоб там знайти самозабуття від самого себе та болю, який він постійно чує в самому собі. Таке самокатування йому вже не під силу, і він вирішується облаштувати своє життя з іншим за будь-яку ціну. Перебираючи в умі всі можливі і неможливі варіанти, він починає завзято діяти, і незабаром приходить у його життя той, кому також обридла тяжкість і несусвітність самотності, тільки вже зі своїми ранами, що не гоїться, походження яких він, як і інший, не знає. Але вони болять і ниють так реально, що не дають дихати і вимагають кардинальних змін у житті, щоб за жодних обставин ні чоловік, ні жінка не залишалися один без одного. І вони виконують те, що має наповнити їхнє життя особливим змістом, яким, як вони не намагалися, самі наповнити його не змогли.

Емоції розвитку:

• Бачити власну напругу, пов’язану з тим, що залишаємось наодинці із собою
• Бачити власну напругу, пов’язану з бажанням іншого
• Бачити власні проекції на іншого, які умови виставляємо для іншого, щоб ми змогли стати щасливими
• Ті, хто не вміє бути з самим собою, не дорослішаючи, ми вигодовуємо компенсаційну ідею про інше, сповнене і виконуючим за щастя наше життя.
• Спочатку всі намагаються виконати і задовольнити потреби іншого. Тому цей час називається «медовий місяць»
• Але медовий місяць закінчується, і починає проступати власна особа, причому обпалена минулими невдачами
• Кожен продовжує грати на струнах іншого, намагаючись схилити, а краще навчити іншого, як поводитися з собою, щоб йому не було боляче
• Але потрібен у взаєминах той, хто навчився б слухати
• Слухаючи усвідомлено, він якось навчився б чути те, що інший намагається сказати, може сам не розуміючи
• Слова – поверхове, істинний сенс – потаємне, слова – це упаковка для потаємного
• Будьте у відкритому розумі і почніть осягати істину