Войовничість. Спазм розлуки з коханням

Войовничість – це спосіб підтримки себе в нібито бойовому дусі, вмінні постояти за себе. Але вміння постояти за себе фізично чи психологічно у мирному житті потрібно не так часто. Та й для цього необов’язково постійно підтримувати вогонь агресії, щоб емоційно чи фізично нападати, створюючи войовничу лихоманку. Але така лихоманка робить свою брудну справу: вона дарує на повний зріст самозабуття щодо своєї боягузливості та страху невміння бути з іншими, перебувати з ними в ладі.

Для того щоб з кимось перебувати в ладі, потрібно мати лад усередині себе. Бути гаразд із собою – для войовничості це недоступна розкіш. Контролюючи інших більше, ніж будь-хто, він скрізь знаходить підступи інших, які так і норовлять зробити якусь гидоту. Але справа не в їхній капості, а в тому, що він чи вона не вірять у доброзичливість будь-кого, для них це міфи та казки для простаків. Але войовничий – далеко не простак, і він невтомно це доводить іншим: з ним так не можна, з ним цей номер не пройде і його ніхто не обдурить. Адже він, зібраний докупи, як кулак, нікому не дозволить обіграти себе, скористатися собою, щоб хтось міг про нього сказати, що його натягли по самі вуха.

Жити в такий спосіб і бути натягнутим по самі вуха – таке інше не в змозі зробити: його вуха не чують інших, його очі не бачать інших, і він при цьому поведений і одержимий іншими. Натасканий, як Цербер – собака про дві голови, який, за переказами, охороняв ворота пекла, – він сам як Цербер, розщеплений у собі, крутить своїми головами, щоб ніхто не пробрався непоміченим і не завдав йому удару. Їм і не потрібно це робити: жити в спазмі войовничості – це не мати більш-менш можливості розслабитися, а значить, примирити свою власну поліпсихічність; навпаки, войовничістю та гарячістю підтримувати та поглиблювати розкол особистості, щоб завжди можна було відбити напад.

Навіщо таке «торнадо» необхідно підтримувати у собі? Щоб запобігти болю. Не допускаючи болю, болю розчарування, який має стати контекстом для всього кращого і яскравого в нашому житті, розмахавшись невидимою грізною шаблею, ми назавжди забудемо, для чого розмахалися. А розмахалися ми для того, щоб знайти справжню і непідробну любов до себе, почавши сортувати праворуч і ліворуч непридатне для нас, приховуючи від себе та інших страх своєї негідності. І у що це все виросло?

Емоції розвитку:

• Усвідомимо наявність напруги
• Усвідомимо, як підтримуємо напругу агресивними та войовничими думками
• Бачимо своє бажання розтрощити іншого, якщо не по-нашому
• Наворочений егоцентризм вимагає розплати і позбутися кривдника за будь-яку ціну
• Снідані злістю на іншого, усвідомимо, як ми качаємо ментальний м’яз, щоб витончено завдати психологічного удару іншому
• А тепер усвідомте, скільки миттєвостей на день ви бачите самого себе та свої прояви
• А тепер усвідомте, скільки часу ментально ви зайняті іншим: чи радістю зустрічей, чи зведенням рахунків
• Коли зводите рахунки – залишайтеся усвідомлені
• Ключі усвідомлення у ваших руках
• Допомагайте собі у зростанні
• Не забувайте себе
• Пам’ятайте!