Отражение себя в глазах других. Відображення себе в очах інших

Відображення себе в очах інших.

Наше прагнення до іншого забезпечене потребою у відображенні себе іншим. З моменту нашого усвідомлення себе ми ловимо власне відображення себе в очах своїх батьків, бабусь, дідусів, родичів. Вони нас гладять, схвалюють, заохочують наше зростання, стимулюючи і лоскочучи наше его до гарного ставлення до себе. Від інших ми отримуємо інформацію про те, наскільки ми розумні, красиві, добрі. І таке авансоване ставлення до нас підтримує нашу ідею про себе, дозволяючи нам бути позитивними щодо себе та інших.

Але є й інша частина: коли інші в родинному колі або згодом у соціумі відображають запереченням. Тоді страх перед запереченням змушує формувати особистість непередбачуваним чином. І вже у соціумі ми можемо бачити наслідки цього заперечення: у кожному дитячому колективі є свої ізгої, їх не запрошують на вечірки, з ними не грають на перервах, їм не дають лопатки у пісочниці. Їхні психологічні проблеми часто залишаються на все життя. Виявлено, що діти, які відкидають колектив у дитячому садку, піддаються остракізму і в школі. Дослідження свідчать, що цькування в першу чергу викликає провокуючу поведінку жертви. А будь-яка злякана погрозами жертва знає відчуття, викликане нестерпним страхом.

У кожному з нас є ця «жертва», тому що формування людського его завжди відбувається через двоїстість схвалення та заперечення – за принципом батога та пряника. Схвалення піднімало нас у власних очах, роблячи нас амбітними та честолюбними у власних устремліннях до досягнень. Заперечення стискало нас усередині страхом, змушуючи компенсувати світом уявним: ми рано чи пізно досягнемо тих соціальних і особистісних благ, завдяки яким будемо недосяжні для інших, і тоді почнеться наш бал, наше життя.

А поки всередині болить і ниє, нам доводиться в цьому бути і пристосовуватися насилу до того, що є. А те, що є, нас ніколи, за великим рахунком, не влаштовувало. Для того, що є, ми самі повинні бути в присутності, а з внутрішньою несвідомістю до самого себе та своїх ран та придушень нам не зустріти світанку. А цей світанок нам такий необхідний – ми без нього не дізнаємося про смак справжнього життя, і не десь, а в самому собі.

Емоції розвитку:

  • Усвідомлюючи контроль себе заради відображення
  • Усвідомлюючи інших, їх значущість та незначність у власних очах
  • Бачити власне лицемірство заради завоювання до себе потрібного відношення
  • Обов’язково усвідомити: виходить у вас це чи ні, майстерно ваше лицемірство чи незграбно
  • Усвідомлювати складність у взаєминах та своєчасно вирішувати та порушувати ті питання, які вас пригнічують
  • Усвідомлювати легкість у взаєминах і зрозуміти відмінність вашого внутрішнього стану, який і робить ваше сприйняття і водночас життя легким чи складним.
  • Бачити себе в моменти схвалення внутрішнього та зовнішнього виразу стосовно інших
  • Бачити себе в моменти заперечення внутрішнього та зовнішнього виразу по відношенню до інших
  • Усвідомлювати власні переваги: що вам легше – схвалювати чи заперечувати
  • Укоріняйте свідомість
  • Відпустіть себе

Відображення себе в очах інших.

Інтерес до інших

САМОПІЗНАННЯ

Навчання «Методу БУС»

Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.

В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БОН, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.