Злість – психологічний рай та пекло

І це продовжуватиметься доти, доки не почне виявлятися шкідливість на ґрунті нетерпимості та розчарування від усього того, що б не зробив інший.

Ми наростили найлютішу форму заперечення у боротьбі з іншим, не озвучуючи бажане, а підсвідомо підстерігаючи: чи дасть нам інший те, чого ми так прагнемо? Якщо дасть – значить, нас любить, якщо ні – то межі наших психічних розладів немає. Аж до завдання не тільки психічної, а й фізичної шкоди людині, в якій ми душі не сподівалися. Помстившись руйнівним, насильницьким способом, ми намагаємося збалансувати свій жах і своє нещастя, яке ми можемо пережити з великими труднощами, і то якщо зруйнуємо і знищимо іншого.

Злість шукає панування над іншим. Вона – батіг, щоб підганяти іншого залякуванням і рухати його в потрібному нам напрямку, видавлюючи з нього всі потрібні нам «вітаміни» для підтримки власного відображення, яке б відповідало нашій ідеї про себе, а бажано і перевершувало б. Але вияв злості, а по суті, спалахи нашої агресивної войовничості, засуджені: жодна людина не хоче бути поганою у власних очах і в очах інших, якщо тільки не впорається зі злістю і не виявиться у внутрішньому психологічному пеклі – ось тоді для нього вже буде повне задоволення розділити своє пекло з іншими. А поки ми не розправляємося з собою на повну силу, нам важко і навіть неможливо на повну розібратися з іншими.

А доти ми лицемірно вважаємо за краще не виявляти злість, щоб згодом зриватися в розлюченості. Жінки починають стервожити від накопиченої агресії. У стервозності та її формі, розлюченості, навіть неозброєним оком і не маючи особливо загостреного слуху, в гуркотах розправи, що насувається, можна чути мову, яка несе зловмисність. До цього вона могла бути промовою, яка несла потік любові та обожнювання. Тут злість, насичена підсвідомим страхом, перероджується. Вона стає матір’ю злістю по відношенню до іншого, виставляючи безцеремонно всі рахунки, невідомі іншому, до оплати.

Без такої пекучої агресії людина б побоялася, не наважилася б качати свої, причому підроблені, права. Але, затіявши інтригу з розщепленням, він не тільки посміє, а й злісно обіграє іншого, змусивши його повірити в те, що відбувається, як вірить сам, самостійно готуючи весь сценарій. Режисура такого штибу – це гра в злослів’я, яке починається з придушення через несвідомість. А потім стає прийнятною тільки така форма відносин, коли закритість переважає, а потім вибухає, компенсуючи власний страх та приниження страхом та приниженням інших. Для людини це жалюгідна доля.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати злість самого себе
• Бачити мотив цієї агресії, у зв’язку з чим вона виявлена
• Усвідомлювати агресію на інших
• Бачити мотив цієї агресії, у зв’язку з чим вона виявлена
• Усвідомлюйте свої страхи
• Побачте, як страх компенсується захисною агресією
• Злість – це спроба захистити себе у нападі
• Злість – це жахливий оскал, попередження, по суті, про напад
• Такий древній інстинкт необхідний був для виживання
• Досліджуйте, що робить агресію для вас конкретно
• З яких бід рятує
• Усвідомлюйте всі види маніпуляцій на агресії
• Обчисліть її досягаючий ефект, до речі, він дуже високий, але не вище за вас
• Розслабтеся у прийнятті себе
• І почніть дослідження
• Ви в цій подорожі зустрінете багато цікавого та несподіваного
• Відпустіть себе