Сварливість. Прибираючи інших до своїх рук.

Але інший рано чи пізно починає маневрувати власним способом, мало відомим навіть йому самому; де вже іншому наздогнати таку психологічну творчість іншого.

Сварливість – це зовнішній прояв роздратованого невдоволення іншим. Але сварливість ще й намагається приховати це, підміняючи і видаючи одне за інше, намагаючись сховати справжній мотив невдоволення, а підловлюючи в основному нібито на моральному, етичному, моральному боці того, що відбувається, при цьому егоїстично підсвідомо вимагаючи того, що по праву належить йому. Сварливий привласнює людину і володіє нею як своєю власністю, цікавлячись не нею самою, а лише тим, що в них виходить один з одним. А в результаті виходить погано, бо це завжди менше за те, що очікувалося.

Така хронічна недостатність, яка вбачається однією людиною в іншому через контроль над іншою, веде до того, що у наймилішої людини характер може не тільки зіпсуватися, а й стати вкрай поганим. На поганість характеру компенсаційно накладається сварливість, яка має прикрити зіпсованість характеру, що розвинулася в надмірному страху за самого себе та невмілі жити самостійно, без підтримки інших людей; яким сварливий, замість висловити подяку, розповідає про їхню постійну неспроможність по відношенню до нього. Сенс, який простягається у кожному слові та погляді, – мовляв, забули, кому завдячують.

У молодості та гарячої, лібідозної її активності сварливості не знайдеш, якщо він чи вона не виявилися занудами, які використовують сварливість як особливо важливий та показовий момент, щоб прищепити вас раз і назавжди від того, що їм у вас не подобається. Але той, хто захопився такою акцією, рятівною для самого себе, незабаром все частіше помічатиме, що йому у вас не подобається дедалі більше. Так що ви для нього – поле неоране, йому є чим з вами займатися, викорчовувати і викорчовувати, так як ви чомусь день у день так і норовите проявити елементи якоїсь свободи, від яких його кидає в жар. А то, нерівна година, і ви для себе вимагатимете повноцінного життя.

Сварливість – це завуальована неспроможність усієї нашої життя. І зазвичай вона виявлена у всій красі, тому що вже ніхто не згадає, що стало джерелом її походження. Літні та старі люди намагаються своєю сварливістю навернути юний погляд своїх домочадців на себе, свої потреби, свою старість, свою неміч. Але молодість і юність завзято вернуть ніс, уникаючи старечої сварливості і сподіваючись, що ця тяжка чаша їх міне. Та й взагалі, хіба можна уявити, що в цьому бутоні здоров’я, краси, здорового глузду та великих надій ховається насіння майбутньої старості?

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свої прояви сварливості
• Сварливість – це демонстрація невдоволення іншим і водночас провини іншого, закид йому недоліку уваги та непоганення його психологічних проявів.
• Сварливість вимагає мінімуму проявів розуму, а тим паче свободи іншого. Вона вимагає прояву всього того, що належить йому іншого. Вона стоїть на варті загальноприйнятих цінностей моралі, моральності. Він використовує всі обмеження для захисту самого себе, щоб його любили, цінували, надавали йому всі знаки уваги, які йому належать по штату. Сварливість стоїть на кволості, малодушності, внутрішньої хитрості та спритності у своєму впертому бажанні керувати та підкоряти собі інших. Вона боїться інших і вмирає від страху бути викинутою на узбіччя життя. Ніколи не цікавлячись іншими, вона навчилася використовувати інших, припираючи їх до стінки своїми скаргами, по суті, шантажуючи
• Усвідомлюйте все, що відбувається з вами
• Зростайте свідомість
• Відпустіть себе