Пошук особистого визнання

Але це тільки початок, які ми закладаємо в дитину з самого дитинства, починаючи формувати її психологію з оцінності, яка в будь-який момент може перейти в крайні ступені заперечення. Для дитини це потрясіння, і вона почне уникати його тим, що буде створювати з себе того хлопчика чи дівчинку, якого бажають бачити її батьки. Щоб завоювати їхню любов і прихильність, вона почне майстерно створювати облудний образ, муляж, який повинен буде задовольнити і батьків, і родичів, при цьому пригнічуючи все те, що вони заперечують, не терплять у дитячому прояві. Саме воно заганяється в глибину підсвідомості, де і благополучно проростає для відповідного віку. А найбільш підходящим виявиться підлітковий, коли дитина, її вже й дитиною не назвеш, у своєму становленні починає створювати новий зв’язок у соціумі, коли вона муситиме проявляти себе й викликати інтерес до себе. Тоді можна буде побачити плоди власного виховання: того, що ми сіяли, і того, що проросло.

Тут уже вилізе все за повною програмою: бажаючи жити у своєму визнанні й особливо визнанні інших, ми починаємо не жити усвідомлено, а збільшувати несвідоме, обігруючи себе й обігруючи іншого, захищаючись, звужуючи свідомість. У результаті чого, намагаючись шукати недоліки іншого, завдаючи шкоди іншому, щоб не втратити його, ми хочемо навести той порядок у стосунках, який потрібен нам і в якому ми могли б знайти психологічну безпеку. Але це, навпаки, не тільки не знаходить, а змушує нас віроломно звеличувати себе і вимагати від іншого, закликаючи його як свідка, що все, що ми робимо, – це найкраще, а те, як він чинить із нами, – ні на що не придатне.

І тоді весь сенс такого користолюбства полягає в тому, щоб користуватися іншими, упускаючи важливий бік наших стосунків – бути використаним. А це, своєю чергою, залишає нас скривдженими, обділеними і розчарованими, змушуючи нас ще сильніше закриватися і вбачати в іншому неохайність намірів. Спотворюючи суть стосунків, ми ще більш посилено бажаємо, щоб інший усвідомив нашу важливість і висловлював не свої, а наші сподівання, які й для нас залишаються неусвідомленими. Або ми намагаємося задовольнити іншого чи інших, щоб отримати відображення, яке задовольнило б і нас.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати себе у взаєминах з іншими
• Бачити особливий рід занепокоєння і заклопотаності, як нам вчинити в тому чи іншому випадку
• І бачити, не відвертаючись, на що ми наважуємося і як ми чинимо
• Сподіваючись наосліп, що це рішення має нас привести до певного результату
• При цьому упускаючи основний мотив нашої дії
• Намагаючись у лихоманці власного мислення виграти свій власний раунд
• І позбавляючись можливості побачити наслідки власної несвідомості
• Компенсаційно нарощуючи вимогу: як має бути
• І звіріючи від того, що, як ми завзято не боремося із собою та іншими, але не можемо домогтися стійкого ефекту
• Щоб оволодіти ним і втихомиритися
• Розслабитися в прийнятті
• Відпустити себе