Натренованість у відносинах

Сказати “так” – і відчути якусь обвальність, сказати “ні” – і почути, як щось з’єднується, цементується, стає в собі закритим і безпечним. У шкідливих пригнічений страх, і це виражається тим, що вони напрацьовують нібито сильну особистість, шкідливу та шкідливу. А якщо сильно захопляться, то й зовсім перестануть усвідомлювати власну шкідливість і механічне протиставлення себе іншим через заперечення, тому що позитивність їх оголює, відлущує наносне і показує невпинне коливання «я», що не виріс.

Сварливість – це зовнішнє вираження відкинутого невдоволення, яке розлито в крові. Воно вже не розміщується усередині. Отруєність усієї системи не в змозі більше пригнічувати гримучу суміш страху, побоювання та невдоволення собою та іншими та компенсаційного бажання, щоб не сьогодні завтра все й усі змінилися та обов’язково віддали належне тому, хто на них так працював, дбав про них, служив їм вірою та правдою. Але людська невдячність! Сварливість розвивається не так на простому невдоволенні, це заскок на темі відплати належного за вірне служіння. І не встигає людина озирнутися, як сварливість стає повсякденним способом спілкування. Взагалі сварливість вважається долею людей похилого віку – це в них уже є рахунки до всіх і до кожного, і, за їхніми поняттями, ніхто ще не усвідомив у всій повноті їхній внесок, а тим більше не віддав і не віддячив, як належить.

А як належить – може виміряти лише той, хто все своє життя присвятив контролю та придушенню свого життя. До того ж стеження було встановлено і за життям рідних та близьких, щоб зобов’язати їх любити і поважати його, – ніколи не вірилося, що вони це робитимуть добровільно.

Тут не останню роль зіграла власна хитрість. Розіграний розум у протистоянні поліпсихічний, залежно від відображення він готується до уникнення, опору, нападу чи захисту. У такому розумі все відображається віроломством, хитрістю та вбачанням непристойності чужих намірів. Приховуючи та пригнічуючи власну хитрість від самого себе, він починає бачити у всіх хитрунів, брехунів та лиходіїв. І це, своєю чергою, може призвести людини як до внутрішньої, і проявленої запеклої боротьби з собою і іншими.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати своє протистояння з іншими та бачити мотив
• Усвідомлювати елементарне прояв шкідливості у цьому, що із задоволенням говоримо у вічі «ні», аби сказати «так».
• Бачити труднощі з говорінням «так» у відповідь і з якою легкістю вискакує «ні»
• Усвідомити у всій повноті, як ми висловлюємо так і ні: усвідомлюємо наші уподобання і що вони нам дають
• Усвідомимо шкідливість, коли за шкідливістю ховається злобажання, а доброзичливість перестає зігрівати наше життя
• Бачимо власну нестримність мовою у вигляді сварливості, як ми не можемо говорити прямодушно, але через сварливість зціджуємо власну токсичність
• Бачимо і усвідомимо власну поневоленість контролем за іншими і як вони нам недодають
• Усвідомимо власну хитрість та спритність власних стратегій
• Сенс яких – загнати іншого у певні обставини та отримати з них те, чого вам хочеться
• Спостерігати всі способи боротьби з іншими та із собою
• Залишити себе у спокої
• Не підтримувати в голові, але й не придушувати запеклі маневри
• Бачити в запеклій боротьбі та напрацюванні стратегії власний страх за себе
• Розслабитися
• Жити у дозволі
• Жити у прийнятті себе
• Відпустити себе