Крик душі

Це перед ними ми самостверджуємось, це перед ними ми тримаємо звіт, це їм ми доводимо свою спроможність та вірність. Це на них ми потім злимося, це до них ми потім висуваємо всі види вимог, це їх ми потім відштовхуємо, виставляючи рахунок за проекції, що не відбулися. Сама двоїстість нашого мислення дозволяє народжувати симпатію, любов, прихильність. Вичерпавши енергію, ми виявляємо себе наступного моменту у закритості, боротьбі, антагонізмі. Все це позбавляє нас довіри насамперед до себе, а тим більше до інших.

Тепер ми контролюємо інших ще сильніше: що вони говорять, як роблять, що думають. Наші думки як бджоли кружляють не навколо власного вулика, а навколо чужого, так і норовлячи нас вжалити болючіше, тому що ми все гірше і гірше думаємо про інших. Від настирливості власних думок ми стаємо болючі і засмучені. Розчарування починає переслідувати нас, воно, як тріщина нашої цілісності, не дає ні жити, ні дихати. Нам стає похмуро і тяжко із самим собою. А коли ми з іншим, то з якимось відчайдушним задоволенням намагаємося доставити йому пару неприємних хвилин, так і намагаючись розгорнути розмову на ту делікатну тему, де можна несвідомо з’їхати, як з гірки, у бруд накопиченого минулого.

Така невгамовна задиристість вимагає, щоб хтось був принесений у жертву. Така провокаційність створить свою психоемоційну зчіпку, яка згодом докучатиме ще більше. І те розлючення, з яким ми накидалися на іншого, породить ще й провину, яку можна тримати в підсвідомості тільки придушенням. Тепер нам мало не здасться.

Ось що дивно: вся наша свідомість спрямована до добрих стосунків, ми мріємо про дружбу і любов, нас чіпає до сліз те, що відбувається, але варто нам обзавестися відносинами – і «Санта-Барбара» тільки починається. Ми чуємо у собі здатності керувати цілим світом, але при цьому не знаємо, як не втопити себе та іншого в ложці води наших дорогих серцю стосунків.

Емоції розвитку:

• Бачимо та усвідомимо ставлення до себе
• Бачимо та усвідомлюємо відносини з іншими
• Від моменту до моменту усвідомлюємо: будуємо ми чи вибухаємо
• Звертаємо увагу на внутрішній стан тоді, коли ми творчі
• Звертаємо увагу на внутрішній стан тоді, коли ми руйнівні
• На момент творення: який рухає вами мотив? Жодної – ви мили, безпосередні, ви ділитеся. І ще вдячні іншому, що не відкинув і прийняв
• На момент руйнування: який рухає вами мотив? Те, що відбувається, не відповідає вашому напруженому очікуванню. До певного моменту ви пригнічували та тримали це під контролем. Тепер – контрольний у голову та рахунки, рахунки, рахунки
• Відносини – це особлива обдарованість
• Не відмовляйтеся від цього дару
• Будьте усвідомлені у відносинах
• І ви почнете їх святкувати, не намагаючись з них зрізати хоч клок вовни
• Живіть у дозволі
• Відпустіть себе