Жити, знаходячи цінність тільки в минулому

Воно захищається, реабілітує свої можливості, свій соціальний статус у минулому, нагадуючи про свої регалії, свої заслуги, досягнення, свою значущість у минулому, показуючи себе у вигідному світлі, ретушуючи нинішню особистість своїм минулим, що було насправді, або якого й не було зовсім. Але перевірити цього не можна. І якщо зараз блиснути нічим, то нібито блискуче минуле, блиском колишньої слави, може у вигіднішому світлі відтінити сьогодення і привернути до себе увагу іншого або інших, якої нам так бракує.
Ми сумуємо за минулим у своєму відчутті, що все наше життя залишилося там, у минулому. Там була юність, любов, пристрасть, привабливість, здоров’я. Там була життєвість, і сексуальний запал, і любовний актив, який вимагав шаленості, щоб усього та побільше. Але з роками наш актив схиляється до соціалізації. І тепер, представляючи себе іншим, ми повинні назвати те місце, яке наші здібності нам дозволили зайняти в соціумі. І якщо це справляє враження, то наше самолюбство тішиться. І ми знаходимо актив своєї залученості в життя, дедалі більше облаштовуючи своє життя і життя нашої сім’ї в зручності та комфорті, продовжуючи здобувати освіту, щоб досягти вершини своїх можливостей і зробити кар’єру. Тому в людей із вищою освітою соціальне поле діяльності набагато вище. Багаторазовий обробіток цього поля дає змогу бачити людині нові перспективи, нові обрії та пов’язувати свої бажання зі своїми можливостями. І їй ніколи дивитися назад. Її перспектива – це майбутнє. Але з озиркою на життя в минулому живе кожна людина, її психологічна пам’ять так чи інакше повертається туди, де збережено враження про когось або про щось.
Інше, коли ви починаєте жити в тут і зараз. Це присутність у кожному моменті, коли ви не думаєте про життя, а живете інтенсивно, завершуючи кожен момент. Це сутнісне життя – це Буття. Це позачасове життя.