Спалити себе у сексі

І не дивно: коли ми обираємо прийнятний для нас спосіб життя, він глибоко вкорінюється в нашій психології, а вже потім, з огляду на розвинений інтелект, ми під це підведемо міцно зліплену ідеологію, у такий спосіб створивши єдність, аби не було жодного розщеплення з приводу того, так це чи ні. І тоді ми вільно, як істинний творець, можемо майстерно займатися улюбленою справою і суворо стежити за швидкою зміною партнерок.

По-перше, щоб вдавати з себе ловеласа при такій наповнюваності сексуального ринку і такому розмаїтті секс-послуг, що поставляються, чоловік повинен виділятися з натовпу, повинен бути міцним і не менш хтивим. А вже сама хтивість змусить його розум одержимо працювати в режимі невгамовного бажання, нескінченно і різноманітно займатися сексом, заробляючи при цьому синдром донжуана. Не вносячи у своє життя усвідомленості, розігруючи себе через сексуальну залежність, що несе самозабуття – наркотичне сп’яніння, чоловік примудряється знімати вершки віддзеркалень себе жінками, які ведуться на такого вибагливого гравця. Облагодіявши їх собою, зібравши повний урожай відображення своєї неперевершеності, він спрямовується до наступної жертви.

І поспішає він не даремно. Адже якщо він забариться, то піснеспіви на його честь закінчаться і закінчиться вся сексуальна поезія, оголиться проза і почнуться жіночі домагання, тому що “медовий місяць” закінчився і проступила реальність боротьби двох борців любовного сумо. Він боїться отруїтися жінкою. Він зійшовся з нею нашвидкуруч, але вона залишається для нього незнайомкою і тому так гостро й хвилююче відбивається в ньому, підтримуючи темряву несвідомого, нарощуючи й підтримуючи вогонь прагнення й похітливості.

Весь із себе, що ратує за свободу, він таким чином мстить жінці за свою несвободу. Його сексуальна множинність зростає і розростається метастазами, вимагаючи від нього сексуального гону незалежно від нього самого. На певному етапі він починає усвідомлювати, що боїться самого себе; він не може зупинитися – за найменшої зупинки він провалюється глибоко в себе, як у безодню. Таким він себе боїться смертельно. Навчившись тільки бити в бубон любові, він ще з більшим шумом продовжує робити це.

Але раптом помічає, що незадоволеність і болісність власного існування зростає, темрява згущується, а хоровод жінок, задіяних у сексуальних ігрищах, починає зливатися в єдине сіре полотно. Він перестає розрізняти, хто, навіщо і для чого. І тоді він лякається не на жарт.