Чоловік пригнічує жінку

Він свою жінку тримає на голодному пайку, завжди недогодовує, не додає емоцій, почуттів, схвалення, залишаючись у стосунках із жінкою сухим, не відгукуючись на неї з жвавістю, а завжди щось виставляючи, перш ніж схвально відгукнутися. І не дай боже порадувати її – ще загордиться, загордиться, загордитися і кине.

Так поводяться чоловіки, які мало що розуміють у жінці: вони не знають її, не знають себе. Якось треба себе поводити, приховувати себе, щоб жінка не розкусила цю стратегію “згори-вниз”, призначену для утримання жінки в межах дозволеного, щоб кволому зсередини чоловікові спокійно жилося й спалося, поки ця видимість нібито життя з жінкою триває. А по суті, він й гадки не має, що з нею робити, як з нею спілкуватися, як її тішити, балувати, жартувати. Тому доводиться спілкуватися тільки за потребою, щоб не допустити промаху, і підтримувати ілюзію, що поруч перебуває справжнісінький чоловік, щоправда, з паскудним характером, який висушує не тільки жіночу половину, а й себе самого. Бо розвиток не дає змоги насолодитися близькістю з жінкою, а дає змогу тільки вдавати.

Чоловік боїться жінку, її емоційних вихльостів, її непередбачуваності, норовливості. Жінка ховає свій норов: коли вона в любовному томлінні, у прелюдії стосунків, вона мила, витончена, безпосередня, тим паче, якщо чоловік із настороженістю ставиться до жіночої активності. Він хотів би завжди бачити її зразком жіночності та слухняності. Тоді б чоловік міг посідати командну посаду, лідерське становище і не виганявся б із завойованих висот, коли жінка у своїй норовливій вдачі, не знаючи стриманості, нищить язиком, не обов’язково дією, те, що було межею і табу. Це зберігало і чоловіка, і жінку в рамках побудованого відомого. Жінка йде в рознос. Чоловік, бачачи все це, ще раз переконується, що бути з жінкою зблизька, нашвидкуруч – це для поручиків Ржевських, а не для середньоарифметичних чоловіків.

Середньостатистичний чоловік провокує жінку на кохання своєю слабкістю. Він при жінці впадає в кому, дозволяючи опікати себе і розпоряджатися своєю власною долею, як заманеться їй, жінці. Головне – не вирішувати самому. Він ховається за жінкою від життєвих негараздів і життєвих бур. Бажаючи покладатися в усьому на неї, чоловік приймає в силу конформізму ту необхідну форму, природну для жінки, щоб їй було зручніше і вона не розсердилася. Вона штурман, і їй вести по життєвому морю їхнього спільного життя корабель або утле суденце.

Найздоровіше, коли чоловік і жінка можуть один при одному залишитися собою. Тільки тоді, в таких природних для двох умовах вони і їхні почуття можуть продовжувати розвиватися, привносячи життєвість у стосунки. Маски не можуть рости; у боротьбі за своє обличчя, за свою ідею про себе чоловік і жінка влаштовують сімейне ристалище – це краще, ніж виявити свою безпорадність, опинившись наодинці один з одним і не знаючи, як бути.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати незграбність, невмілість, безпорадність і метушливість при жінках
• Дослідити на собі чари жіночого відображення і що вони виробляють у вас
• Який найтриваліший термін перебування з жінкою наодинці та що це народжує у вас?
• Як і чим розбавляється жіноча присутність?
• Що надихає в русі до жінки: народжена думка чи сексуальне бажання?
• Бачити свою потребу в жінці на власні очі
• Залишаючись без жінки, досліджувати спробу зайняти себе кимось і чимось
• Намагання робити зі стосунків із жінками конкретику, щоб визначеністю створити відоме і створити обмеження
• Усвідомлювати наявні стосунки
  Їхню свободу чи несвободу, напругу; що вони роблять із нами, а ми з ними
• Розслабитися у стосунках
• Відпустити себе