Жіночі страждання

Дівчинка, дівчина, жінка живе, але це не життя, а підготовка, вона всередині зріє, у своїх думках, бажаннях, почуттях очікуючи, коли всі ці три складові зіллються й відтворять те, що принесе їй радість, захват, кохання, близькість і можливість знайти й виносити в собі продовження любові, плід їхніх спекотних і ніжних, пекучих і солодких днів і ночей. Багато, часто, палко доводиться мріяти про це, плекаючи всередині себе цю надію.

А ось і подорослішали – так чи інакше, реальність перевершує всякі мрії. Це живе, тремтливе, вабливе, таке, що обіцяє і водночас загрожує, почуття, що нічого не вийде. Хвиля збиває всіх і кожного, тому що ніхто не знає, як бути в реальності, ніхто не має інструкції, як чинити з собою і з іншим на піку любові, пристрасті, ненависті, ревнощів. Тепер навіть просто обдумати нам не вдається, бо увійшла зацікавленість, схожа на динаміт, вона підриває всі наші установки, уявлення, упередження, розщеплює нас, не дає дійти до чогось єдиного, і ми починаємо раптом бачити все в заломленні своїх нестримних почуттів, що все так і не так, що все добре й наче погано, що все просто чудово й водночас страшно. Ми знаходимо себе залученими в бажані стосунки, але загубленими в них. І з цього моменту ми псуємо собі кров, з’їдені собою, розтравлені тією подвійністю, яку несемо в собі. У міру звуження дихотомії ми втихомирюємося, утихомирюємося, стаємо єдиними, наскільки це можливо, і любовними, ми миримося з тією дійсністю, яка є. І якийсь час ми перебуваємо в злагоді з собою і світом. Але рух розуму і бажань триває. І конструюються не просто бажання, а емоційно-чуттєві проекції. І що більше в жінці сексуальної незрілості, пригніченості, інфантильності, страху перед чоловіком, то докладнішим є її розробка-план, як вчинить вона і як має чинити чоловік у тому чи іншому випадку.

Зациклена на тотальному контролі жінка важка, болісна і небезпечна для себе і для оточення, для чоловіка, друга, коханця, дітей і домочадців. Вона перебуває в боротьбі із собою, вибудовуючи в голові такі стосунки, які не зазнали б зміни з часом. Але з кожним днем вона бачить зовсім іншу картину: стосунки змінюються в бік звички, нецікавості, безлюбовності, недбалості. І вона панікує, лякається, злиться, ревнує. Забута собою, вона починає ненавидіти того, про кого нещодавно плекала мрію, і дедалі сильніше намагається стиснути свої обійми – посилюючи контроль, деморалізуючи чоловіка, щоб навіки встановити свої правила гри й узяти над ним гору, аби він уже ніколи й ні з ким не зміг випробувати тієї насолоди злягання, що їх вони колись відчули разом.

Перешкоджаючи руху – прояву життя, жінка бачить тільки загибель усього того, що було таким живим, тремтливим і барвистим. Щоб здійснити себе в коханні, ви маєте знати, що кохання не може вести до нещастя, – нехай це буде його критерієм. Якщо щось веде до нещастя, значить, це не любов.

Але жіноча дурість така: замість того щоб відмовитися від усього, що прикидається коханням, жінка відвертається від самої любові. Якщо твій розум сповнений антикохання – кохання немислиме. Вона не може існувати з жадібністю, ненавистю, ревнощами, з его, люттю. Усе це – прояви антилюбові, які вбивають саму можливість любити. Станьте люблячими!