Жінка та життя

А те, що створено без розуміння, призводить до того, що чоловік, перебуваючи у своїй зразковій в’язниці, так і норовить втекти звідти, покинути те, що він у сліпій вірі створював, і знайти відпочинок від самого себе. І в чому він знаходить розслаблення і відпочинок? У роботі до самозабуття, читанні газет, риболовлі, хобі, активному відпочинку, у перемиканні з однієї діяльності на іншу – це в разі, якщо вона соціально активна і благополучно прописана в соціумі. А якщо ні – то в алкоголі, наркотиках, нерозбірливому або запаморочливому сексі, хворобі.

Жінка у своєму русі хаотична. Вона не тільки алогічна, ірраціональна, а ще й емоційна, чуттєва, що створює нескінченне перехлещення в комбінаціях розуму й почуттів, змушуючи її прагнути великої поезії у взаємовідносинах між чоловіком і жінкою, сподіваючись на самоздійснення в земному щасті. Жінка як космонавт – вона весь час готується: життя йде на підготовку до цієї великої зустрічі й того щастя, яке не повинно оминути її. Терпляче готуючись, забігаючи наперед, увесь час сподіваючись, вона не знаходить психологічної можливості, щоб опинитися в тут і зараз і усвідомити його. І що б не трапилося з жінкою, вона примудряється, незважаючи на зустрічі, гідність чи негідність чоловіка, реалізувати основну ідею про чоловіка – це горезвісне розбите жіноче щастя.

Тоді ми можемо знайти жінку злостивою. Це говорить про ненависність власного існування. Воно таке темне, непроглядне і болісне, що жінка, яка рефлексує, злісно знущається, трощачи те, що є під рукою, включно з чоловіком і дітьми, втрачаючи водночас залишок того, що з такими труднощами вимагала для себе. Жінка-мегера – оскаженіла жінка: будь-яке відображення чоловіка, з яким вона живе, робить її несамовитою.

Пригнічуючи фрустрованість, день у день вона переконується в неспроможності власного чоловіка і у своїй основній незадоволеності – сексуальній. Але усвідомити цього вона не може і не хоче і валить все на його хвору голову, розпинаючи його з кожним днем дедалі витонченіше, не даючи перепочинку, влаштовуючи йому страту моральну, етичну, етичну, моральну, не залишаючи каменя на камені, працюючи й віддзеркалюючи невтомно, як криве дзеркало, намагаючись усе збочити, спотворюючи все, до чого доторкається, роблячи з нещасного чоловіка хлопчика для биття, аргументуючи все це підтасовуванням фактів. По суті, вона зводить рахунки з чоловіком за своє змарніле, сповнене ненависті й незадоволеності життя, спалюючи всі свої нутрощі – надто великою була ставка на чоловіка. Забута собою, жінка пустилася берега, щоб завоювати того єдиного, який на якийсь час стане для неї кумиром. Спочатку вона підносить його до небес, сподіваючись, що зможе зробити собі життя його руками, а потім скидає з п’єдесталу, безжально трощачи, сподіваючись у такий спосіб здобути або витягти з нього те, чого їй бракує.

Замість того щоб усвідомити все, що з нею відбувається, вона стає злісною і мстивою, підстерігаючи чоловіка на кожному кроці. А насправді таке нескінченне торнадо дає їй змогу сховатися від очей чоловіка, щоб він не викрив і не викрив її в неспроможності жіночій, людській та не побачив те приховане каліцтво від незрілості, що змушує її від страху буянити.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати войовничість по відношенню до чоловіка
• Бачити мотив: що вами рухає, яка мета, чого ви домагаєтеся
• Чому не можете висловити свої бажання і почуття прямо, що ви приховуєте?
• Придивіться до своєї нетерпимості – знайдіть за нею свої високорослі очікування
• Ви сподіваєтеся, що вам хтось компенсує заблудле життя?!
• Спостерігайте себе в агресивних проявах і в щоденних розчаруваннях
• І те, що ці розчарування викликають у вас, – не пригнічуйте
  Залишайтеся собою і спостерігайте ту боротьбу і вигадування власного становища (стратегію), яку ви не покладаючи рук ведете від страху
• Розслабтеся
• Дозвольте собі жити
• Вмирайте для минулого
• Звільніться від тягаря
• Вчіться жити з кожним днем
• Відпустіть себе