Жіноча провокаційність

І є страх за себе, що він поруч із такою жіночою красою, сексуальною привабливістю, водночас гостро потребуючи близькості з жінкою, відчуваючи нескінченно зростаючий апетит до жінки, опиниться в усьому цьому жіночому різнобарв’ї знедоленим, не обраним жодною з них.

Але для всіх приходить своя пора. І для нашого героя в потрібний час звучать фанфари, і в його життя приходить Вона – жінка, кохана подруга. Ось тепер би й спочивати на лаврах. Але ж ні – жінка прийшла, і з нею прийшли всі земні радощі й тривоги. День у день з нею і в ній відбуваються зміни, надмірно збудлива, вона несе чоловікові нетравлення в емоційному буйстві, коли він не знає, що йому загрожує цього разу. Або в її потухлому погляді, її пригніченості він мало що може побачити для себе: жодного натяку на те, в чому він завинив цього разу. Вони різні у своєму способі життя, як фізично, так і психічно, не кажучи вже про ментальність, де чоловік логічно вибудовує систему цінностей і намагається через контроль бути відданим їй до кінця, щоб мати на що спертися і щоб це виглядало доказом його правоти та підтверджувало, що він живе правильно, дотримуючись усіх тих цінностей, якими він прищеплений.

Але в життя чоловіка приходить жінка, і вона ні в гріш не ставить його логіку, його цінності та його стратегію розуму. Для неї кохання – це єдине обґрунтування і фундамент усього її життя. І на підставі цього вона заводить головну пісню – пісню про себе. У ній співається про те, як вона хотіла б жити: де жити, що носити, як їсти, як і скільки спати, якщо працювати, то як, яку увагу чоловік має їй приділяти тощо. У такій або іншій послідовності день у день у жіночій або чоловічій голові через наростаючу заклопотаність змінюються директиви, тези, компроміси, які на цю мить повинні приглушити, придушити скандал, що вистрибує з надр щільно залучених до взаємовідносин, уже в міру розчарованих чоловіка і жінки. Кожен, вступаючи у стосунки, несе свою зумовленість, свої уявлення і підсвідомі проекції на життя. І коли починає після романтично проведених днів, місяців, років звіряти свою внутрішню карту з реальністю, то виявляє, що в їхніх ідеях, символах, бажаннях від нескінченних розчарувань, як в одязі, побитому міллю, багато дірок. Наш коханий ніколи не дотягує до ідеалу вигаданого, надуманого, символічного. Цей ідеал потрібен, щоб служити нам рамкою і щоб у його обрамленні ми побачили свою значущість. Власна незначність виснажує, виводить жінку з себе, тут уже ніякої рівноваги. І вона, виснажена самою собою, злістю і невдоволенням на себе за те, що живе з цим ідіотом, а не з іншим, стає провокаційною. Краще б була вільною мисливицею – настріляла б чогось кращого, а тепер задовольняйся. Розпалюючи полум’я внутрішнього страху й ненависті до володаря такого скарбу, не знаючи, як зупинити самодиверсію й розкладання власного життя, що так смертельно лякає, жінка не знаходить ліпшого способу, у її звуженій свідомості цей спосіб проходить як найліпший, бо він найдавніший, найтемніший і, головне, належить колективному несвідомому. День у день вона провокує свого приятеля, друга, чоловіка, коханця, натискаючи на всі ерогенні точки провокацією-випадом проти чоловіка: психологічним забарвленням голосу, відвертим підбиванням, скепсисом, агресією, закидами, перекручуванням фактів, глузуванням, приниженням, щоб ударити, вколоти його самість, його уявлення про себе. Коли за це береться жінка, вона стає ходячою провокацією. Ось тут він попався. Усю енергію провокації негайно прибирають, перед чоловіком залишається сама жіноча невинність (адже вона не це мала на увазі!) зі сльозами на очах для більшої переконливості. У цей час озвірілий чоловік виглядає на тлі зворушливої фігурки з червоним носиком просто згубним, ґвалтівником і вбивцею, який ледве нізащо не накинувся в стані неосудності на ні в чому не винну жінку. З цього моменту він у страху за себе, за те, що в якусь мить може виявитися просто безконтрольним, що він налякав бідну жінку і заслуговує на те, щоб вона його покинула і знайшла іншого. А якщо не кине і не знайде, то вона просто свята жінка, якщо може жити з таким монстром. І відтепер він служитиме їй вірою і правдою, стане відданим їй і лежатиме біля її ніг.

Поклавши чоловіка на килимок біля дверей, жінка сподівається, що тепер вона не буде його боятися, не боятиметься викриття у своїй жіночій, материнській, сексуальній неспроможності, що тепер їй не доведеться вислизати й вислизати, напружуватися та лякатися того, що вона й гадки не має, що робити з цим кабаном. Але ні, породжена підступністю провокаційність для розправи і приниження в’яже вас з іншою людиною психоемоційним зашморгом залежності, і ви втрачаєте поняття, як увійшли в це психологічне пекло. Тепер вам буде замало одне від одного радості та затишку. Але згодом ви просто жадатимете розв’язати цей гордіїв вузол, сподіваючись позбутися одне одного, але й тут виходу не знайдете через сплутаність страхом несвідомого, темного, інстинктивного.

Емоції розвитку:

• Побачити всю провокаційність, застосовану в минулому і зараз
• Побачити сім’ю і хто користувався методом провокаційності
• Усі види замаскованих докорів, початок провокації, сенс яких – посадити іншого на провину
• Усвідомити провокаційність у динаміці: чим викликана, як відбувається, її мотив і наслідки, що дає вам та іншому
• Усвідомлювати залежність і чіпляння за іншого
  • ненависть до себе, настороженість, закритість, неможливість бути собою
  • бажання бути іншою, з іншим, з іншими
  • бути завжди не там, де є
  • незнання, як жити і що робити з собою
• Усвідомлювати думки, емоції, відчуття
• Поглиблювати усвідомленість
• Вмирати для минулого
• Відпускаючи себе