Клопітливість

Клопітливість, як ритуальний танець, насамперед показувала чоловікові жінку м’якою і дбайливою господинею, і якщо вона візьме господарство – а в господарство головною особою включався сам господар, тобто чоловік, – то з такою жінкою-господинею він горя знати не буде.

У клопітливості своїй жінка показує чоловікові і запевняє його в тому, що вона нічим поганим не займається і думки її чисті, її більше нічого не цікавить, окрім турботи про чоловіка і дім. Вона дає йому змогу переживати розслаблення: досить побачити чоловікові клопітку жінку, і він стає миролюбним. У такій ситуації чоловік із жінкою не змагаються: за жіночими, бажано показовими, клопотами він бачить жіночу метушню, бажання догодити вподобаному чоловікові, а вона сподівається, що сподобається сама, показує йому, яка вона старанна, моторна й уміла, і все на його честь. Так жінка співає оду безпеці чоловіка.

Розум, жіночий чи чоловічий, розіграний постійними клопотами, неспокійний, збуджений, метушливий, доки не знайде собі корисної справи. Занепокоєння охоплює зумовлену на клопоти людину, вона, залишена без діла, залишається нібито без прикриття, не зайнята суспільно корисною працею, вона відчуває себе нагим.

Клопітливість дає змогу ховатися за справою й уникати того, що відбувається, не привертати уваги до всього іншого, а тільки займатися тим, що ми для себе обрали. Таку маленьку ділянку роботи можна легко контролювати, а маючи навички і вправність, за таким прикриттям можна продовжувати спати, роблячи всю роботу без краплини усвідомленості, але водночас отримуючи чудове відображення від інших: ми настільки досягаємо успіху в зробленому, що інші відбивають нас у найвищому ступені. І цей палантин із самовдоволення починає зігрівати нас.

І ми засвоюємо, що безпечне і затишне місце, за яким ми можемо сховатися, – це наш клопіткий клопіт. Така клопітка зайнятість стає нашою перевагою. Ми чуйно відстежуємо, у чому полягає гідність і спроможність інших людей, щоб вчасно підтягнути потрібною дією ідею про себе до належного статусу. Такий варіант становлення позитивний, він не несе руйнування.

Деструктивний варіант – це жадібне схоплювання чеснот іншого і пропускання недоліків, щоб підкреслити свою неспроможність. Такий неправильний контекст створить соціальну агонію, в якій згубна вимога від себе спроможності все частіше призводитиме до провальності.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свою збудливість з приводу роблення чого-небудь
• Така збудливість і буде клопіткістю
• Ментальною клопітливістю ми приміряємося до виконання тієї чи іншої дії
• Намагаючись клопітливістю порівняти дію і витрачені зусилля
• Клопітливістю ми намагаємося заощадити витрати зусиль і піти найкоротшим шляхом
• Оскільки ми робимо це підсвідомо, то ховаємо істинний мотив, що ми робимо це із зусиллям і без бажання, а тим паче без усвідомленості
• Клопітливість є компенсаційною прикритістю, нашим вивертом, вона показово розфарбовує наші наміри, являючи всім нашу добродушність і безкорисливість
• Усвідомлювати наші досягнення і пов’язані з ними прикриття
• Усвідомити в усій повноті спроможність або неспроможність себе та інших і як ми в це граємо
• Внести усвідомленість у таку гру
• Визнати її існування
• Бачити, а не ховати мотив нашої мети
• Що нам дає досягнення мети
• І що з нами відбувається, коли омріяна мета нами не досягається