Звичка

Звички мають певний вплив. Якщо ви звикли до паління цигарок, то ви вже не отримуєте жодного задоволення від паління, але коли ви не палите, то втрачаєте спокій і жадаєте тільки цього. Така сила звички. Якщо ви уважно поспостерігаєте, то побачите: роблячи щось за звичкою, ви не отримуєте жодної насолоди від цього, але коли ви цього з якоїсь причини не робите – у вас створюється відчуття, що ви щось втрачаєте. Те ж саме відбувається з сексом. Це така сама звичка.

Звички, що супроводжують людину на землі, покликані примиряти її з життям, яке вона переносить болісно, а подекуди не може внутрішньо зварити, дедалі більше вдаючись до сильних, потужних допінгів – наркотиків, відмова від яких спричиняє смертельний спазм і ставить під загрозу саме існування людини.

Звички, як негативні, так і позитивні, покликані відволікати людину від самої себе, від своїх власних проблем, відводити розум у який завгодно бік, тільки не в бік того, що болить, мучить і не дає жити насправді. Звичка (це увійшло в психічний спосіб самозахисту) – це міні-анестезія від життя, від пробудження до нього. Тільки звички, які завдають шкоди здоров’ю, ми називаємо негативними і всередині пригнічуємо ставлення до них, боячись дивитися в їхній бік, щоб, не дай боже, не зустрітися з ними поглядом і не усвідомити, як вони руйнують нас.

А позитивні звички (до них ми теж прив’язані) ми називаємо хобі. Щойно залишаємося наодинці із собою, ми тут же беремося за справу, якій надали особливого сенсу, особливого статусу в призначенні. Це добротне заняття також покликане відвернути нас від самих себе. Ми захоплено копаємося в тому, що нам так приємно і неруйнівно, на відміну від шкідливих звичок, які відразу можуть зробити нас банкрутами або інвалідами. З хобі по-іншому: воно розслабляє, примиряє нас із дійсністю, створює перепочинок у нашій внутрішній загнаності. Ми відпочиваємо, коли займаємося улюбленою справою, хоча це така сама звичка.

Не звичка – це медитація. Коли б не з’явилося вікно між справами, ви його нічим не заповнюєте, а просто залишаєтеся усвідомленими. Розум – на дозвіллі. До речі, можете заодно перевірити своє хобі: якщо воно виживе й буде для вас привабливим після того, як ви станете брати участь у своєму хобі свідомо (тобто, хоч би що ви робили, ви робите це свідомо), створювати присутність, а не гасити свідомість, тоді ви переконаєтеся в тому, що ви не в самообмані й це не відволікання, знайдене вами для самого себе, а в ньому насправді є ваш інтерес. Якщо у вас немає щирого інтересу – усвідомленість розчинить ваше хобі, і вам доведеться шукати інше. Ви маєте осягнути, що якщо ви на щось витрачаєте своє життя, то потрібно витрачати його зі щирим інтересом. Але тоді це хобі не назвеш, як не можна це буде назвати і звичкою.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свої механічні повторення в чому-небудь
• Виявити те, що доведено до автоматизму
• Усвідомити свою прихильність і контроль за цією прихильністю на автоматі
• Бачити свої звички, усвідомлювати їх у постійному спостереженні
• Зробити звички не механічним явищем, а усвідомленим
• Усвідомити завдання звичок, що вони роблять для вас, від чого відволікають
• Розпізнавати мотив звичок і хобі
• Занепокоєння і контроль та пов’язане з ними напруження з приводу шкідливих звичок – бачити
• Бажання, прихильність, вимога повтору, розчулення від хобі – усвідомлювати
• Прийняття того, що відбувається
• Дозвіл того, що відбувається
• Не обмежувати рух
• Відпускання