Важливість та значимість

Людину розпирає від самовдоволення і власної значущості, і її самість розгойдується на хвилях задоволення від важливості власного “я”. У цей момент вона в собі чує удалість, їй усе під силу. До наступного поштовху, підземного удару по його ідеї про себе. Хтось блиснув своїм “я”, і цей блиск вдарив йому в очі. З кимось порівняли, і оцінка показала перевагу не на його користь. Хтось блискуче виступив по телевізору, і він відчув себе недоумком і відщепенцем. Це їм аплодують, це їх вітають, це в них багатство, слава і шана. Тепер самодиверсія хитнула шальки терезів назад, у його несвідомість, у темряву й невігластво щодо себе самої. Вона вчиться розуміти себе на тлі провалів і досягнень інших, намагаючись визначити власну цінність і значущість, примудряючись ніколи не подивитися всередину.

Звідси й термін “комплекс неповноцінності” (“комплекс малоцінності”), що призводить до невротичних відхилень, психопатологічний синдром, який полягає у стійкій упевненості людини у власній неповноцінності як особистості.

Прагнучи самоствердитися, соціалізуватися серед інших, індивід намагається подолати – “скомпенсувати” – неповноцінність симуляцією творчих здібностей і так часом досягає виняткових результатів (надкомпенсація).

Прагнення бути важливим і значущим – це надкомпенсація для самості людини. Першочергово виділитися з натовпу й отримати визнання. Надкомпенсація полягає в прагненні бути недосяжним для покарання. Важливість і значущість – соціальний макіяж, на тлі якого інші виглядають бідненько і просто. Ви фігура! Его прагне відчувати себе не маловажним, а дуже важливою і значущою VIP-персоною. Тоді людина почувається психологічно захищеною, вона сподівається, що все, що відбувається з нею, і те, як вона живе, як працює, правильно. Вона отримує обґрунтованість для свого життя, і це примиряє її із собою.

Щоправда, його можливість залишитися наодинці з собою тане, але його не це хвилює. Його хвилює інше – щоб не розтануло віддзеркалення людьми його важливості та значущості, щоб його рейтинг в очах інших зростав і він би міг харчуватися ситно таким віддзеркаленням. Заради цього він живе у в’язниці тотального контролю, не виходячи навіть на прогулянку. День у день він знов і знов звіряє і перевіряє ще раз те, що відбувається, нескінченно поправляючи і ретушуючи відбитки власного відображення.

Боротьба за власну значущість – це занепокоєння і заклопотаність значущістю власного “я” в очах інших.

Значний (за словником Даля) – такий, що містить у собі значення; великий, важливий, сильний, знаменитий, іменитий, нарочитий, багатозначний.

І важливість, і значущість розповідають історію втрати природності перебування в самому собі, історію нескінченної втечі від самого себе, від власної природи у мінливий світ віддзеркалень, де щодня відбувається падіння і піднесення у власних очах або в ідеї про самого себе в очах інших, продовжуючи знаходити в цьому ілюзію безчинства або поклоніння.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати нескінченну зміну власних масок
• Виділити й усвідомити важливість і значущість
• Надання кому-небудь або чому-небудь особливого значення – бачити
• Підкреслення кого-небудь або чого-небудь заради власного я – спостерігати
• Залишати простір відкритим
• Жити в дозволі
• Спостерігаючи множинність і результат спостереження –
• Єдність
• Не вибирати, не віддавати перевагу
• У цій плинності залишатися собою
• Бачити мотив власної важливості та значущості
• Прикрашатися і пам’ятати
• Вкластися в зростання
• Створити умови для інтеграції
• Ростити усвідомленість
• Відпустити себе