Зверхність

Зверхність-заздрість – це більше схоже на раптовий напад зарозумілості. Хвилину тому ви невимушено балакали і сміялися, але ось вам висловили причину своєї радості, набуття і благополуччя, і миттєво у вас затьмарилася свідомість від досади, розгубленості, страху за себе і своє майбутнє. Виникло дитяче: «А я? А мені? А в мене?», відбулося звуження свідомості й народилася заздрість до іншого, внутрішня боротьба із самим собою, щоб цього не виявив інший, і розщеплення внаслідок такого психічного захисту. І ось уже перед нами інша людина: все негайно стерто і пригнічено, і він у всій красі в найвищих ступенях. За частки секунди вона постала у всій своїй значущості, і ось уже з вами розмовляє інша субособистісність, яка всім своїм виглядом показує власну вагомість і вашу нікчемність, висловлюючи підсвідомо вимогу визнання незаперечності власної зверхності. Якщо ви визнаєте це негласно, але всім своїм виглядом покажете, що не помітили такої демонстративної зміни, ще й вильнете хвостиком зізнання, то все обійдеться – ваш суперник недовго тужитиметься у своєму протистоянні, і його погляд зверху донизу втратить зверхність і зійде до миролюбної позиції. І він зарахує вам вашу прихильність і може проявити нечувану милість після випаду захисної зверхності, намагаючись згладити становище, що склалося.

Нетерпимість, виявлена вами у відповідь на прояв іншим своєї зверхності, – це рефлексивна гнівливість на зарозумілість або зверхність, вона свідчить про те, що має місце пригніченість і зарозумілості, і зверхності, звідси і нетерпимість до вискочок, які так і норовлять піднятися вам на голову.

Чи небезпечна для людини зверхність? Це укриття для її сум’яття, неадекватності, незнання, як бути і поводитися з іншими. Ігноруючи власне нерозуміння себе, людина надлишково культивує свою ідею про себе, вбираючись у що тільки можна і показуючи себе в усьому блиску. І над цим вона ментально трудиться, як скульптор, день у день відсікаючи те, що сьогодні не годиться, і підправляючи ідею про себе новим розумінням і ставленням, або в невдоволенні собою паплюжачи себе на чому світ стоїть. Втрачено щирість, можливість бути собою. І щойно він встає перед дзеркалом іншого, від напруги, що виникла всередині, він негайно займає невірну позицію згори донизу, яка позбавляє його бажаного спілкування, внутрішньо ізолює, залишаючи емоційно голодним і холодним, таким, що потребує інших, і знову відштовхує їх своєю невірно вибудуваною позицією – зверхністю.

Зверхність – це серйозне ототожнення вас із тим, чим ви володієте у світі: вашим великим будинком, грошима, соціальним статусом. Ви стали цим, розширили самість у своїй тотожності й тепер, будучи іншим, не можете сказати відкрито, як ви багаті й важливі, навпаки, можете зробити себе меншим за меншого. Але саме в цей момент ви перебуваєте в самоусвідомленні й пам’ятаєте про свої рахунки та досягнення. І як би ви не гасили свою перевагу над іншим, він це чує, якщо в ньому збережена чутливість. До вас не причепишся, зовні не видно, але післясмак – гірчить.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свою зверхність
• Не ховати її від себе і не пригнічувати
• Бачити мотив для народження зверхності
• Що вона дає вам, які переваги перед іншим ви від неї отримуєте
• І як це відбивається у вас згодом
• Усвідомити механізми роботи вашого розуму в перевазі
• Звернути увагу на ту невмілість у поводженні з іншими
• Неприродність, яка виникає при відображенні в інших
• Бажанні видати себе за когось іншого
• Тому що те, що є, не влаштовує вас самого
• Розслабитися
• Перейти в глибше зіткнення із самим собою
• Померти для минулого
• Створити перервність
• Відпустити себе