Злопам’ятність

Залишаючись пригніченою у своїх почуттях і запеклою, людина вбачає в іншому віроломство. І якщо на перших порах вона і сама рада обманюватися, то за подальших проявів почуттів іншою людиною вона починає закриватися, захищаючи себе від обману, починає підозрювати фальсифікацію та накопичувати компромат на іншу людину, аналізуючи, що для неї було зроблено, чого не було сказано, як з нею обійшлися і як обходяться. Контролюючи іншого, проєктуючи на нього свої почуття, він або вона чекають на здійснення своїх проєкцій, а не на творчість та індивідуальні особливості самої людини, з якими не завадило б ознайомитися.

Але егоцентрик, невротик вимагає виконання іншими своїх задумів. Не отримавши довгоочікуваного, не переживши руйнування проекцій, він закушує губу і може стати відверто злим. Тоді він сердиться, гнівається, дратується, скаженіє, виходить із себе, задирається і озлоблюється ще сильніше. Вона може стати злющою до лютості. Лютість – це холодна злість: у ній усе заледеніло. Він стає Злобою. Тоді їй стає притаманне зложелательство, зловтіха, ненависть, закостеніла ворожнеча і відточена злопам’ятність, яка виколупує з надр того, що відбувається, знаки й символи зла, яке чинять інші і яке спрямоване проти неї.

Сповнений злоби, мстивості та злопам’ятності, він сам стає жертвою свого запаморочення. На Русі казали: “Краще смерть, ніж злий живіт”. Люди спостерігали і розуміли, що якщо зачеплено живіт, то дуже глибоко зачеплено розум цієї людини, вона у великій небезпеці, вона в психологічному пеклі і стає пеклом для інших. Вона злісна – сповнена злості, зловмисна, зловмисна, приховано замишляє зло. За подальшого відображення і неусвідомленості може трапитися непередбачене: все це вибухне згубністю, лихом, нещастям.

Страх і злопам’ятність створюють таке звуження свідомості, що характер, хоч би яким добротним не був, незабаром зійде нанівець, перетворюючи все, що людина бачить, чує, відчуває, на випорожнення інших по відношенню до себе. І тут злість стає пристрастю до злостивості, яка виводить внутрішню токсичність, отруєність власного існування зсередини назовні.

Людину, яка виявляє злобливість, злорадність, радіє чужій напасті, біді, горю, тішиться нещастям чи лихом інших людей, її злострасність призводить до схильності до зла. Потаємні кишені пам’яті працюють без перепочинку, наповнюючи файли наймерзеннішим і найогиднішим способом, змушуючи активізувати страх у геометричній прогресії, через що сама людина стає ходячою деструктивністю, що харчується неправильним відображенням, ведучи саму людину від себе, від інших і від самого життя. Це небезпечно – одного разу може знадобитися для всього цього атомна розрядка. І тоді вже мало не здасться.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати енергію злості
• Бачити механізм злості і як ви його використовуєте
• Усвідомити, що супроводжує злість: обставини, стосунки, привнесення поняття, ваше оточення або ваш спосіб мислення
• У момент злості ви намагаєтеся вгамувати себе або медитуєте, усвідомлюючи себе і те, що відбувається?
• Усвідомте свої стосунки з іншими
• Що ви привносите в ці взаємини?
• Ви контролюєте, проектуєте, володієте іншими і багато чого чекаєте від них?
• Ви коли-небудь усвідомлювали себе в той момент, коли чекали й дочекалися від інших того, чого хотіли?
• А якщо не дочекалися?
• Ви часто відчуваєте злість?
• А як ви виходите з неї?
• Усвідомити
• Спостерігати злопам’ятство і вплив такої пам’яті на вас
• Розслабитися
• Розширити свідомість.
• Усвідомлювати те, що відбувається в цілісності
• Померти для минулого
• Поглибити усвідомленість
• Відпустити себе