Страх непокори – один із видів істеричних реакцій. Через виховання, обумовленість дитина, а потім і дорослий може буквально сприймати те, що відбувається, сказане або почуте. Таке сприйняття без урахування контексту повсякденного спілкування, без синтезу розуміння інших і себе народжує страх і малодушність. Людина перебуває в постійній внутрішній напрузі. Вона чекає від усіх і кожного тільки того, що знає сама.
І коли отримує відображення, що не відповідає зразку, її вибудуваній моделі, її потрясіння і створений цим потрясінням хаос виражається, м’яко кажучи, неадекватністю. А по суті, це істерична реакція, пов’язана з панікою і незнанням, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Інфантилізм, незрілість розуму, невміння і небажання бути в ситуації цілком залишає цю людину здебільшого в повсякденності несвідомою.
Ця видимість присутності допомагає їй бути скрізь і в усьому, але насправді ніде. Усе бачиться краєм ока, усе чується краєм вуха, але робляться глибокодумні висновки, що тримають розум у пастці контролю й закритості в бажанні все передбачити й щоб небажаний аспект життя або взаємин ненароком не прошелестів поруч. Ну а вже якщо щось непередбачене за визначенням трапляється – на рівні підсвідомості відбувається конфлікт. Хоч би що відбувалося ззовні, будь-який заклик до відповіді відбивається негайним бажанням до підпорядкування і слухняності. Бо будь-хто інший бачиться розумнішим, авторитетнішим, і аж надто грізно відбиваються його слова зсередини. Таке відображення робить людину маленькою і кволою, і перший її намір – вишикуватися в запропонованому порядку. Але роздуте, надумане его, яке маскує малодушність, кидається в атаку приливною хвилею сарказму, ненависті, руйнівної, абсолютно надлишкової агресії і заперечення того, що відбувається, змітаючи того, хто посмів замахнутися на святе.
Звинувачуючи, паплюжачи, ставлячи все з ніг на голову, істерик відбивається від того внутрішнього позиву підкоритися і перевертає все догори дном здійнятим шумом, залякуючи того, хто так необережно поставив ногу в заборонене місце. А в істериків скрізь стоять могильні огорожі. Яку тему не зачепи, якщо вона сутнісна і щось може показати про людину, ви одразу потрапляєте в заповідник, з якого істерик може почати шквал емоційного терору, при цьому не розуміючи, чому він це робить і що захищає. Це страх непокори змушує його так грубити й обшарпувати те, що відбувається, щоб ви не здогадалися про його дитячість і безпорадність і повну невмілість у спілкуванні за такої гострої зацікавленості у відображенні: «Який я в очах інших?!»
Емоції розвитку:
- Неадекватність у нас залишає занепокоєння і заклопотаність, і в розумі триває робота в спробі завершити те, що відбувається
- Усвідомлювати всі види післяслів’їв, які залишаються в нас після реальної події
- Не підтримувати і не пригнічувати роботу мислення, а бути невимушено уважним до того, що відбувається
- Не робити жодних умовиводів
- Не створювати жодних умонастроїв
- Дати мисленню обробляти гарячу тему і звертатися до неї стільки, скільки необхідно
- Виростити таку зрілість спостерігача-науковця, який це робить чудово і витончено
- Бачити всі свої прояви надмірної емоційності – невпопад
- Подивіться на себе, що ви хочете від себе. Ви знаєте, що таке впопад?
- Вам за себе ніяково, ви соромитеся себе?
- Це і буде підтримувати емоційне нетравлення
- Розслабтеся
- Вкладіться в зростання.
- Не вимагайте від себе більшого.
- Помічайте найменші позитивні зміни вашого життя
- Відпустіть себе
Страх непокори.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.