Неспроможність

Уся ідея про спроможність пов’язана з майбутнім, бо ідею про себе точить черв’як сумніву щодо неспроможності, і така болісність виникає гостріше й гостріше. Якщо ми порівнюємо свій образ з образами інших людей, своє життя з їхнім життям, їхні заслуги й можливості зі своїми заслугами й можливостями – ми зазнаємо фіаско й відчуваємо себе негідними, переможеними, переможеними. Ми створюємо в собі двоїстість, конфлікт, розщеплення, щоб це створило через страх за себе, за своє життя, за свій успіх поштовх у прагненні перевершити самого себе, перевершити ті обставини, що склалися наразі, щоб ми могли зробити ривок до подолання нашої нездатності здійснювати свої потреби та можливості життя, плавно входячи у все те, що відкривається наразі для нескінченної здатності до навчання. У пориві відчаю ми вчиняємо дії, пригнічуючи свою неспроможність і компенсаційно народжуючи ідею про спроможність, яка стає захисною маскою і панциром ототожнення в рафінованій ідеї про себе.

Шанс втрачено, тепер ми не зможемо бачити безпосередньо роботу свого розуму в момент неспроможності, страху за себе, кволості, малодушності. Ця частина буде загнана в підпілля, і її доведеться тримати під контролем компенсаційною спроможністю, нарощуючи її шар за шаром у самозабутті про себе істинного, щоб рану у вигляді істинного знання про самого себе не було розкрито і не дало про себе знати.

Так ми нескінченно уникаємо зустрічі з собою такими, якими ми є. Тому що це реальна можливість для інтеграції в єдність, приведення себе в реальне існування, де стає можливим вертикальний розвиток. Натомість ми нескінченно насолоджуємося тим, що дозволяємо іншим підніматися на п’єдестал спроможності, сподіваючись на наше причастя до цієї величі, а потім нищимо і п’єдестал, і того, хто посмів на нього видертися.

Викривати неспроможність іншого – це відводити очі від самого себе, від тієї внутрішньої напруги, болю, розчарування, які є в нашому устремлінні. Ми не дозволяємо іншому узурпувати велич, тому що самі на цю велич в очах іншого сподіваємося. І від найдоброзичливішої прихильності ми незабаром можемо перейти до нищівних ударів по его іншого, якщо воно претендує на спроможність. Якщо ми і виявляємо терпимість до чужого «я», то в надії на взаємообмін. Ми виявимо терпимість і підтримаємо бойове забарвлення чужої «я», якщо вона підтримає нашу і піддасть вогнику. Без такого середовища живлення для нашого «я» одного дня ми можемо зазирнути випадково всередину і з жахом виявити, що там ніхто не живе. Так панує не-Я!

Емоції розвитку:

• Дослідження ідеї про неспроможність і спроможність
• Механізми поводження із собою в момент неспроможності та спроможності
• Увага до поведінки з іншими в момент неспроможності та спроможності
• Не закривати розум оцінкою чи судженням
• Дивитися прямо і безпосередньо на власну суб’єктивність
• Стати дослідником – стати на стежку самоздійснення
• Дозволяючи собі жити
• Не обмежуючи власний рух
• Проникливий погляд у суть того, що відбувається
• Синтезуючи минуле і майбутнє в розумінні моменту
• Спалахуючи в інсайті
• Відпускаючи себе