Напруга

І тепер, чого б ми не захотіли, завданням нашого інтелекту стане забезпечити все це гідним упакуванням, щоб ніхто і ніколи не зміг викрити наш справжній мотив, що нами рухало насправді. А прикриття буде створено з чистого «золота» нашої доброзичливості та доброчесності.

Маючи постійний конфлікт усередині себе й нескінченне напруження енергій, ми й розділилися на підсвідому частину та свідому частину, доглянуту, як англійський садочок, де ми уявляємо себе такими, якими уявляємо себе про себе самого, зважаючи на всі інші уявлення й зумовленість. Такими ми себе і знаємо в ідеї про себе, яку треба підтримувати – треба чергувати і стерегти, щоб хтось ненароком не витравив і не обвалив найсвятіше, що в нас є. Саме через цю «святиню» ми так гніваємося, ображаємося, злимося, ревнуємо, ненавидимо і сподіваємося, що нас оцінять, зрозуміють і проникнуть у нашу святая святих – нашу душу, зрозумівши й розібравшись, які ми чудові та які ми гідні всього того, про що інші люди розповідають, співають і що показують день і ніч безперервно.

А сенс усього сказаного і показаного полягає в тому, що людина повинна жити на землі в любові. Чи так це?! Так! Насправді так. Без любові ви не оживете, не виконаєте свого призначення. Усе, до чого ви доторкнетеся, не гратиметься і не любитиме, не хлюпатиметься і не вихлюпуватиметься в невідоме. Він або вона не зможуть відкривати нове, незвідане. Вони не будуть вдячні за сьогодення, за те диво життя, явлене погляду людини, закоханої в життя і те, що відбувається.

Відкритий розум і живе серце дають змогу бачити життя на океанічній глибині, чути його ходу і синхронізуватися з ним, прибравши свою. Бо зі своєю ходою ми ніколи не потрапляємо в ритм із життям. Ми або крокуємо розмашисто, або семенимо, ну а найзвичніше – це напрацювати стереотип руху і стати механічними і більше ніколи не дбати про свою ходу, тому що ми можемо йти або бігти, як нам заманеться, згорнувши усвідомленість усередині, як непотрібний килимок, і розгорнувши всю запал бажань і сподівань зовні у своєму устремлінні досягнень, які могли б підняти нашу планку ідеї про себе на нову висоту становлення нашого «я». І це по життю наша основна турбота, яка і замикає ланцюг. Ми живемо, працюємо, воюємо, кохаємо й ненавидимо, щоб ця нова «висота» про самого себе була встановлена, що і є колосальною напругою життя, під струмом якої обвуглюється наше з вами життя.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свою напругу
• Усвідомивши, не перемикатися і не скидати
• Почати медитацію – проявляти всю доступну увагу до того, що відбувається
• Не обмежувати рух енергії
• Не створювати оціночність або ставлення
• Медитація має стати вашим єством
• Якщо де-небудь напруга – ми стаємо проникливо уважними
• Проникливо-безсильна увага – це спостерігач
• Спостерігач – тримає одночасно увагу як зовні, так і зсередини
• Це цілком природно, як дихання
• Ми дозволяємо собі жити
• Відпускаємо себе