Надмірне добро – це прояв своєї діяльності на очах у інших задля підтвердження своїх добрих, а не злих намірів і запевнення, що у вас на задньому плані для цього пана чи пані нічого іншого, крім добра, немає.
Такий надмірно-радушний, демонстративний прийом, показ своєї безкорисливості й чистоти намірів має викликати в того, заради якого так старалися, проникливу довіру. Це довіра особливого роду: ви просто в усьому починаєте покладатися на цю людину, звільнивши себе від будь-якої відповідальності.
А він пестує вас і служить вам вірою і правдою за своїми поняттями, поки не розкриється мотив, у надлишковому добрі – воно на те й надлишкове, що компенсує глибоко прихований мотив нагріти на вас руки. І не просто нагріти, а добре нагріти. Тому й не стоїть за ціною, проявляючи всі види творчості в тому, як вам догодити.
Готовність завжди робити добро – це надідея на бажанні піднестися у власних очах. А навіщо підноситися у власних очах? Лише з однієї причини: залишаючись у стані несвідомості щодо свого власного життя, безрадісно животіючи, не маючи уваги до самого себе, вас рано чи пізно осяє думка про роблення добра. Через роблення добра легко змішати своє життя з життям інших людей, стати залежним від них і зробити їх залежними від себе, проявляючи всі види послужливості, жертвуючи своїм часом. Але це і було сенсом-задумкою – уникнути вільного часу, щоб не витрачати його на себе, на свої потреби. Витрачати час на себе можливо, коли ви щось розумієте в собі, знаєте свої потреби й готові їм приділити увагу. Тоді у вас може виникнути задоволеність, а завдяки їй – радість, задоволеність, переповнення собою. А вже з цієї переповненості може виникнути служіння. Але ви ніколи не назвали б це служінням, бо воно виникло від надлишку енергії і створило таку якість буття, воно не має ні мотиву, ні наміру. Це ваша єдина можливість так жити, бо приносить вам невимовну радість, і ви в собі можете чути повноту життя.
Якщо несвідомо, то доброта або ідея про добро – це виховний прийом, показ-поділ на добро і зло та прищеплення зумовленості добром як перепоною злу. Культивуючи добро, ми не дозволяємо проявляти зло. Якщо ми проявляємо себе в злості, гніві, агресії, ми лякаємося себе і за себе. Для нас одразу лунає вирок, що як люди ми нехороші й негідні не тільки благ, а іноді й життя. І ми стаємо власними екзекуторами, перериваючи власну злість, ненависть і агресію через самодиверсію, розгортаючи її проти себе, паплюжачи себе на чому світ стоїть. Але саме цей механічний прийом захисту, який ми начебто нешкідливо застосували проти себе, не інших же, створює внутрішню лютість і її некерованість.
Наше уявлення про добро – це як заслуга перед іншими. Завдяки хорошесті й доброті ми заслужили гідне існування як у людей, так і в Господа Бога.
Доброта – синонім безкорисливості, коли ваш вчинок не має мотиву, користі. Але він може мати інший, прихований мотив. Добротою ми можемо безмірно прикрашати своє его, вихваляти його до небес, і це буде не що інше, як життя в самообмані. Прояв добра – це відгук вашого серця, ви не знаєте, звідки прийшло це рішення, ця рішучість, ця мужність. Ви залишилися безопорними, ви не сперлися і не розрахували це в розумі – ви не спиралися на своє минуле, на свою обумовленість, це був тотальний відгук на ситуацію. Це і було ваше добро, як аромат вашого щирого життя.
Емоції розвитку:
- Усвідомити свою ідею про доброту, поганість і гарність
- У проявах добра і доброти стрілою уваги знайти мотив
- Не випускати з уваги прояви доброти інших людей і відображення цього прояву в вас
- Побачити на власні очі, як ми з іншими проявляємо себе і які прийоми використовуємо
- Спостерігати проекції на вчинки інших людей і нашу реакцію на це
Щире спілкування із собою - Спостерігати безвибірно
- Бачити все, як воно є, не відвертаючись
- Спостерігати страх і збентеження при зацікавленості
- Усвідомити безпосередньо недобрість і безчинство
Надмірне добро.
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.