Страждання.
Страждання – відчуття себе нещасним, знедоленим, викинутим за межі щастя, з обойми життя. Страждання – це оплакування себе, свого нещасного життя. Це миттєвий похорон самого себе. Глибоке занурення в темряву несвідомого, щоб потонути у власному нещасті. Сенс у тому, що, щойно досягається глибоко несвідоме, а це прикордонна зона розуму, страх спрацьовує як поплавок: він інстинктивно виштовхує омиту своїм стражданням людину до життя. Прийнято вважати, що, коли ми страждаємо, ми не хочемо жити. Але самі страждання є смертельним чіплянням за життя, після якого людина все менше здатна жити гідно, радісно, святково.
Із глибин несвідомого людина, як нирець, видобуває не перли – перли приносять із глибин усвідомленості, – а темряву, намул несуттєвого, фрагментуючи розум, роблячи його ще більш множинним завдяки цій уламкам, намагаючись жити й радіти, обіграючи та компенсуючи свої втрати від страждань новою вигадкою, новим задумом, відкладеним на майбутнє, щоб залишався час роздихатися.
Страждання – це коли ми вважаємо, що нам завдали незаслуженого удару. І в самості своїй ми вважаємо, що хтось і навіть саме життя грає проти нас, намагаючись завдати нам поразки. Страждання – це спроба піти від реального, усвідомленого погляду на те, що відбувається. Замість того, щоб розуміти зіткнення, яке сталося, і вирішувати його наслідки, ми намагаємося піти в несвідоме і там знайти укриття від насущного, того, що відбувається, від жалю до себе, саможалю, тікаючи від дієвого рішення, відповідальності.
Скуштувавши від страждання, вдавшись до такого способу уникнення, людина стає емоційно розбещеною і запеклою. У закритому розумі вона намагається перекрити всі неконтрольовані просвіти контролем, вимагаючи тотальної передбачуваності життя, щоб двічі два завжди було чотири. До кожного, з ким він товаришує, кому симпатизує, кого любить, кого ненавидить, у нього є рахунок за те, що трапляється, і ще за багато іншого. Залишаючись наодинці, він може почути в собі діалоги й монологи власного виробництва, він пред’являє всім свої претензії якщо не ззовні, то зсередини, або ж і зовні, і зсередини, щосили намагаючись навести такий досконалий порядок, щоб кожен знав досконало, як має до нього ставитися. Боячись страждань, намагаючись уникнути їх за будь-яку ціну і відчуваючи їхню невблаганність і згубність, ми невтомно трудимося, щоб запобігти неправильному й непотрібному і зробити те, що правильно й потрібно, попередивши всіх заздалегідь, що так, так і так – не можна. Але знову знаходимо себе розбитими, зануреними в страждання і печаль. Причому цей стан приходить до нас дедалі частіше, перекреслюючи нашу 24-годинну діяльність із запобігання цій «відраді» для нашого серця.
Емоції розвитку:
- Бачити в стражданні себе:
- дізнатися, через що сир-бор;
- що ви недоотримали;
- що хотіли отримати;
- яку переслідували мету.
- Не придушувати страждання, усвідомлювати й повернутися в момент
- Усвідомити в собі розбещеність і потурання
- Усвідомити в собі ідею-знання, як усе має бути
- Зрозуміти і прояснити момент зіткнення з реальністю трафарету-знання
- Побачити свою наполегливість-упертість. Усвідомити достовірно, на чому ви наполягаєте
- Перебувати в злагоді з собою
- Бачити дві частини повсюдно
- Розслабитися в собі
- Відпустити себе
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.