Свобода людини

Слово «свобода» не є свободою. Той, хто шукав свободи, насамперед пізнавав внутрішню несвободу. Він знав про свою несвободу не з чуток – день у день він бачив себе в рамках внутрішніх обмежень, які ніколи не давали змоги впоратися з тим, що відбувається, своєчасно. Не знаходилося необхідних ресурсів, фізичних, психологічних, ментальних, а найголовніше – тієї цілісності, яка могла б відповісти на те, що відбувається, адекватно і залишити нас у єдності непотривоженими, не породивши в нас наслідків.

Боротьба за демонстрацію свободи – це боротьба з іншим за демонстрацію свободи для себе, щоб інший погодився на нашу свободу жити, любити, як нам закортить, заманеться, спаде на думку, і ми отримали індульгенцію від того, хто з нами ділить дах над головою, ліжко, має спільних дітей. При цьому жінка зазвичай сиділа вдома і не рипалася в очікуванні свого гедоніста-чоловіка, який тішив свою плоть і самолюбство на повну. Усі знали про нерівноправність чоловіків і жінок. Але, скоріш за все, не всі, і тому доводилося демонстративно качати права і ратувати за свободу. Внутрішнє рабство шукає компенсацію у свободі. Для раба улюблене заняття – вимагати для себе привілеїв за рахунок іншого, роблячи іншого рабом, ображаючи і принижуючи його. Він вимагає для себе свобод і необмеженості пересування, щоб можна було не боятися непередбачуваності з протилежного боку і знати напевно, що йому за все це не доведеться тримати відповідь. Але найчастіше навіть цю ломову карту свободи в іншого не сміють вихопити з рук. У своєму неодмінному бажанні бути вільним люди вдаються до найхитрішого, найзрадницькішого способу: дозволяти собі все і більше ніж все нишком, коли інший й гадки не має про наш подвійний стандарт. І тоді все проходить на ура: ні скривджених, ні знедолених, ні сцен ревнощів, ні погромів, ні розлучень. Ну а вже якщо поглянути на самовдоволення подавця свободи – справжній сич. Ще б пак, усіх перехитрив!

Але це не так, якість нашого життя буде відображена в нас. Ми хитруємо, ловчимо, обманюємо інших, щоб вони не здогадалися про наше подвійне, заборонене і тому таке солодке для нас життя. Але нам ніхто й не забороняє, бо ми це робимо нишком, щоб інший не зробив те, що робимо ми. У нас холоне все всередині від однієї тільки думки, що інший здатний зробити щось подібне. Тому ми і знаходимо себе в нескінченній боротьбі один з одним, знову і знову з’ясовуємо стосунки через свободу іншого, витончено вигадуємо профілактичні засоби, щоб уникнути його зазіхань до звабливої свободи.

Свобода людини – це єдина можливість бути собою. Тільки ця свобода – не гра у свободу того, хто перебуває в лещатах несвободи, а свобода від себе в силу розквітлої усвідомленості.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати свої обмеження, несвободу
• Усвідомлювати претензії, що виникають, до того, хто накладає заборону на вільний рух
• Своє прагнення до свободи – побачити для чого
• Що ви хочете отримати або розширити завдяки свободі?
• Пам’ятайте, що ви можете отримати свободу, відпустивши іншого
• Подивіться в себе: ви готові ставати вільним, відпускаючи іншого і не обмежуючи його рух?
• Ви готові, щоб інший жив при вас без будь-яких умов, як наодинці з собою?
• Якщо ні – пізнайте свою несвободу до кінця
• Поглиблюйте усвідомленість
• Вмирайте для минулого
• Вкладайтеся в зростання
• Дозвольте собі не репетирувати життя, а жити
• Відпустіть себе