Самовдоволення – це психологічний захисний спосіб самозадоволення. Ми прибираємо частину усвідомленості й більше не бачимо, не чуємо, як і що відбувається насправді. Позбавляючи себе такої чутливості, ми активізуємо розум, який працює активно-передбачливо, і все, що відбувається на наших очах, заломлюється в розумі в особливий, захисний спосіб, відмиваючи нас до білого кольору в перевазі над іншими.
Самовдоволення – пухлина его, яка росте і множиться, пускаючи метастази через протиставлення себе іншому.
Самовдоволення має великий підсвідомий страх за себе. Значення інших і віддзеркалення інших у собі на ґрунті страху гостріше, авторитарніше й загрозливіше, і придушувати таке віддзеркалення можливо наростаючим самовдоволенням, разом з яким зростає страх і гострота віддзеркалення. Самовдоволення безмірно голодує у своєму нарості самості, вимагаючи дедалі більшого й більшого визнання та відображення інших. Ніхто не може задовольнити хворий апетит самовдоволення. І тоді цей нескінченний внутрішній розлад доводиться задовольняти самому. Встаючи перед дзеркалом іншого, людина з нетерпінням чекає, коли інший заткнеться. Це наче запій, і починається власне піднесення себе, рідного, в очах іншого. Переконуючи іншого в чомусь, а переконує самовдоволення у своїй незвичайності – таких земля не народжувала, вона переконується сама і йде п’яною від власної несвідомості, залишаючи собі дедалі менше й менше можливості залишатися із собою наодинці.
Самовдоволення – це замаскована неприязнь, яка виряджається у своїй пристрасті до «вищого» блага – бути вище. Намагаючись у своїй звуженості свідомості досягти розширення свого життя, пробиваючись і розштовхуючи, щоб набути, завоювати, зійти і в численному оточенні ловити на собі жадані або шанобливі погляди у визнанні особливої значущості; бути VIP-персоною, дуже важливою персоною, сподіваючись, що тоді настане примирення з собою. Але самовдоволення – процес оманливого життя, разом із самовдоволенням зростає страх бути або стати незначним, невизнаним, втратити інтерес до своєї персони, в житті не встояти, бути покинутим. Виникає страх викриття у власній неспроможності, страхи множаться через закритість розуму, тривале придушення і зростаючу несвідомість. Зростає і компенсація самовдоволенням, прагнення до влади, тотальний контроль, жага підпорядкування і покірності, щоб можна було розслабитися і не боятися, не ревнувати, не бути стурбованим собою 24 години на добу, наживаючи параною.
Емоції розвитку:
- Усвідомлювати внутрішній рух
- Самовдоволення спостерігати, не обмежуючи
- Невимушена увага до самовдоволення свого та інших
- Бачити мотив і його компенсацію самовдоволенням
- Усвідомлювати власну ущербність і боротьбу із собою
- Через боротьбу із собою усвідомлювати боротьбу з іншими
- Розслабитися в самому собі
- Дозволити собі текти
- Самопроститися
- Стати уважним до себе та інших
- Жити в дозволі
- Не проявляти насильства до себе
- Перебувати в злагоді з собою
- Ростити усвідомленість
САМОПІЗНАННЯ
Навчання «Методу БУС»
Самопізнання припускає знайомство з собою, усвідомлення власного потенціалу, підсвідомих прагнень, прийняття сильних і слабких сторін, дослідження і зміну власних звичок, які впливають на якість життя.
В процесі навчання використовуються різні методи, такі як психотерапія, навчання методу БУС, психологічне консультування, наставництво, менторство, медитація, спостереження за механізмами роботи розуму, рефлексія, усвідомлення своїх дій і думок, читання книг з саморозвитку, самостійна практика, виконання домашніх завдань.