Необачність

Необачність – це підсвідомий контроль усякого руху зовні, бо має напругу мітити в ціль і обов’язково промахуватися або проноситися повз ціль. Це ще схоже на те, як воротар, захищаючи свої ворота, за правилами гри ловить м’яч, але, спіймавши його за приписом, виходить із воріт і кидком повертає м’яч гравцям на поле. Тому що матч має тривати. Так необачна людина ловить думкоформу, а спіймавши її, не зваривши, не усвідомивши, не давши їй пройти через себе, негайно від збудження, гарячності, що охопило її, іде, біжить, мчить і повертає все непрожите й викривлене через несвідомість назад тим або тому, хто зарядив у неї цю думку. Якщо автора немає, крім неї самої, то вона діє необачно поспіхом, намагаючись розправитися з цим швидше.

Через що так поспішає людина необачності? Нездатна діяти в крайньому ступені, вона несвідомо пригнічує цю крайність, у результаті чого народжується прогресуюча необачність. Тобто при одній думці про дію її охоплює полум’я ментального занепокоєння, вона внутрішньо ошелешена. І тоді вона воліє вискакувати з цього полум’я і здійснювати дії без розуміння, що нею рухає. Для необачності це завжди передчасно і має характер психологічного викидня, необачність ніколи не влучить у ціль, але породжує наслідки як внутрішні, так і зовнішні. Внутрішня випічка думок стає ще гарячішою, і самі думки носять нав’язливий і наказовий порядок. І тут вже не відкрутитися: швидкість розуму наростає, і дії вже починають відбуватися невпопад, та й виглядає це зовні безглуздо, щоправда, не так безглуздо, як зсередини. Прогресуюча необачність, що прогресує, не може ні на чому зупинитися, все випльовуючи по дорозі, маючи через несвідомість мало обізнаності про те, що відбувається, але неабияк псуючи життя собі та іншим.

Кажуть, що від розуму немає багато користі, якщо ви не розумні настільки, щоб зрозуміти, як користуватися розумом.

Почніть достеменно усвідомлювати свої думки, відчуття, почуття – поверніться до себе обличчям, і ваші дії почнуть отримувати світло усвідомленості. Вони не матимуть невротичного характеру через те, що створюється видимість життя і ведеться уявне існування, сенс якого – непомірний страх і незнання, як справлятися з цією махиною. Необачність у гарячці нетримання, викидаючи все назовні у свій власний спосіб, зводить рахунки з життям, щоб якнайшвидше розправитися з цією ментальною обтяженістю, нічого не встигаючи потримати в руках. Не смакуючи від життя, ми мало представляємо інтерес і для нього.

Необхідно в усьому цьому розшукати себе і свої можливості, перенавчившись поводженню з собою і починаючи текти, виходячи за таке обмеження, що перешкоджає.

Емоції розвитку:

• Зупиняючи погляд на собі
• Створюючи розміреність у русі
• Не підхоплюючись, не підскакуючи, не вибиваючись із ритму
• Плавно виходячи
• Наповнюючись дослідницьким інтересом
• Спокійно усвідомлюючи
• Синтезуючи побачене й почуте
• Не перешкоджаючи руху
• Розслабляючись
• Створюючи з какофонії органічність і гармонію
• Впізнаючи злиття
• Відпускаючи себе
• Звільняючись