Безпорадність

Ні безпорадність, ні наша миттєва могутність не є постійними. Це два полюси, причому крайньої енергії прояву в нас. Коли ми перебуваємо на полюсі нашої спроможності й досконалості, готові в надії залишитися там навічно: “Так ось я який!” – то наступної миті ми знаходимо себе повністю розібраними, не здатними створити хоч якусь єдність, ускладнюючи все це ставленням до того, що відбувається, в какофонії почуттів. І цей стан буде нашою безпорадністю. Саме звідси, з нульового варіанту, нам доведеться підніматися, до нової, більш високої вершини своєї могутності, своєї сили, свого розуміння, своєї спроможності, своєї єдності, можливості діяти тотально, цілісно і невимушено в єстві своєму.

Але здебільшого саме формування захисного характеру, а не усвідомленості, не дозволяє пережити ці крайні енергії, не даючи людині розвиватися вертикально. У горизонтальному розвитку людина діє механічно, накопичуючи досвід повторенням, набуваючи уміння і вправність і роблячи це своїм надбанням. У рамках обмеження вона легко освоює задане і може все робити із заплющеними очима, назавжди закриваючи собі вихід у неосяжне, де для неї все стає харчуванням і навчанням, де знаходить себе знову й очищає все старе та наносне, отримуючи вкоріненість у собі та зростання, яке веде її в неосяжне небо духу – медитацію.

Людина стає перешкодою самій собі, живучи на власній малості й задовольняючись тим, що вона має, уклавши себе в корсет знання й упередження, продовжуючи боротися із собою в безпорадності, вимагаючи від себе бути не тим, хто вона є на цей момент, а чимось іншим, що могло б її задовольнити у визнанні себе та бути виявленою гідно в очах інших. Заради цього живемо і боремося в надії стати гідним в очах побратимів, при цьому маючи в основі негідність. Намагаючись перелицювати найвитонченішим способом, а якщо ні, то придушити і розправитися з власною енергією, яка містить наш потенціал у своєму насінні. І такою є безпорадність. Вона відтворює нас у самих собі, і вона стає деструктивною в придушенні та руйнівною для самої людини, її здоров’я і життя.

Емоції розвитку:

• Усвідомлювати моменти своєї сили й безпорадності
• Створити чистоту спостереження і невтручання за цими станами
• Бачити себе і свої прояви в той і інший моменти
• Усвідомлювати себе в той і інший моменти, що ми з себе представляємо і як ми себе представляємо
• Усвідомлювати рух енергії, що і та й інша незабаром починають свій рух
• Залишатися алертним до того, що відбувається
• Жити в дозволі до того, що відбувається
• Виявляти спонтанність, відгукуватися на те, що відбувається
• Залишатися собою, не підміняючи
• Розслабитися в собі
• Дозволити текти
• Відпустити себе