Мобілізація ненавистю

Здавалося б, достатньо просто сказати іншій людині «ні» або щиро виговорити те, що наболіло, але коли існує страх перед нею, лишається лише один шлях — ненависть. І людина, мобілізуючи всю свою енергію, піднімає всі давні образи й виливає їх в обличчя іншому, абсолютно неадекватно до поточної ситуації. Образи накопичувалися, пригнічувалися у підсвідомості й тепер вибухнули.

Інша людина не може зрозуміти, що сталося. Вона бачить, що зараз немає нічого, що могло б викликати таку реакцію. У її бік несуться звинувачення з люттю та ненавистю, а захищатися марно. Той, хто у ненависті, не здатен чути й розуміти — його розум у цей момент хворий, і в такому стані неможливо прояснити стосунки.

Коли ми настільки переповнені тим, що раніше не змогли висловити, ненависть приходить до нас як засіб звільнення від наших же пригнічених у підсвідомість думок, емоцій і переживань. А інша людина — лише привід для прояву цієї ненависті. І тепер, через те, що ми боялись своєчасно проговорити те, що відчували в кожну мить стосунків, ми «виблискуємо лезом» ненависті, намагаючись вирішити наболіле.

Після цього ми ще більше починаємо боятись самих себе, відчуваємо огиду до себе, і з новою силою контролюємо та пригнічуємо думки і почуття в підсвідомість, потрапляючи таким чином у замкнене коло. Окрім руйнування й шкоди, ми не досягаємо нічого — внутрішня темрява лише згущується, і ми все менше розуміємо себе й наші стосунки.

Щоб ненависть не накопичувалася у підсвідомості, не потрібно боротися з нею — необхідне її розуміння момент за моментом. Нам потрібно усвідомити, що образа й злість, які ми можемо відчувати, — це наші власні переживання, які належать до нашої суб’єктивної реальності, а не до іншої людини.

Немає потреби змушувати себе бути постійно доброзичливими або тримати посмішку на обличчі. Ми живі люди і можемо відчувати будь-які емоції. Ми не повинні завжди бути миролюбними — ми можемо відчувати й ненависть, і злість, і ревнощі, і гнів. Але ці емоції не повинні накопичуватись у підсвідомості.

Ці емоції — протилежні полюси нашої любові, доброти, ніжності. Вони входять до нашої цілісності. Якщо ми спостерігаємо за ними й усвідомлюємо їх, ми стаємо здатними не ототожнюватися з ними, не бути ними захопленими. І тоді кожна з них знайде адекватне — як внутрішнє, так і зовнішнє — вираження, що не завдасть шкоди ні нам, ні іншій людині, а лише додасть нам сили й розуміння того, що ми зможемо впоратись із будь-якою ситуацією в житті. Знайдуться ті самі слова, які зможуть передати нашу внутрішню суб’єктивність, які відобразять те, що ми відчуваємо у цей момент. При цьому наша підсвідомість більше не буде поповнюватися пригніченими переживаннями, а наше життя почне набувати зовсім іншої якості.

____

Консультація психолога в Tomalogy

Як працювати зі статтями Томалогії